План 6 пунктів20 ​ місто казонде, розташоване за триста миль від гирла кванзи, булоодним із головних невільничих ринків анголи. торгівля людьми провадилася на «читоці» - майдані в центрі міста. тут «товар» виставлявся напродаж. звідси каравани вирушали до великих дзер.казонде, як і всі великі міста центральної африки, ділилося на двічастини. у торговій частині жили португальські, арабські й тубільні купці: тут же вони збудували бараки для невільників. у другій частині містиласярезиденція тубільного на головній вулиці торгового кварталу стояли одноповерхові будиноч-ки з пласкими дахами. у квадратних, огороджених глиняними стінамидвориках тримали худобу. вулиця виходила на читоку», невіль-ничими бараками. над будинками височіли пишні крони велетенськихсмоковниць. уздовж вулиць росли віялові пальми, схожі на мітли.неподалік текла річка луї. це ще не досліджена річка, яка є, мабуть, однією із численних приток конго (жуль верн

Приготування до Великодня у нашому домі починається заздалегідь – з Вербної седмиці. Це пов’язано з тим, що всі ми хочемо взяти участь у богослужіннях Страсної седмиці, вивільнити час на молитву та інші справи.

Протягом тижня діти готують писанки: видувають вміст яєць та розписують їх писачком і спеціальними фарбами за старовинною українською традицією. Цьому їх навчили у художній школі. Ці маленькі сувеніри готуються не просто так: кожна писанка призначена у подарунок – для бабусі, друга, подруги, а загалом – для будь-кого, кого дитина захоче привітати зі Святом.

Основна робота з приготування пасхальної трапези проходить у Велику суботу. Деякі кажуть, що треба починати у Великий четвер: прибирати, готувати, митися – навіть назву цьому дню дають відповідну – Чистий четвер. Але ми такої традиції не дотримуємося, бо фізично неможливо пов’язати в одне службу в храмі, школу та усі домашні клопоти у цей надзвичайно важливий для кожного християнина день.

У нашій родині таке правило: на святковий стіл готуються кілька простих м’ясних страв, а головне – паски та крашанки.

Приготування починаємо зранку. Батюшку не чіпаємо, даємо перепочити і приготуватися до головної служби. А Тимофій – найстарший син – займається прибиранням.

Молимося – і за діло. Спочатку замішуємо тісто для паски. Рецепт дуже простий. Щоб вийшло смачно, треба дотримуватися у діях послідовності і знати деякі господарські таємнички.

На всіх етапах діти беруть найактивнішу участь. Я тільки координую їхні дії і роблю найтяжче – заміс тіста.

Опару готує старша дочка: в емальований посуд наливає молоко (0,5 л), підігріває до 38-40С, додає цукор (2 ст.л.), щіпку солі та дріжджі (70-80 г, вони добре розчиняться у теплому молоці). Щоб пасочка вийшла пухка, можна частину молока замінити мінеральною водою (десь півсклянки).

Потім у посуд всипаємо просіяну муку до консистенції середньої густини сметани. Вимішуємо, щоб не було грудок, і ставимо посуд з опарою в миску з теплою водою (приблизно на 15 хв). Готовність опари, що вибродила, визначається появою пухирців, які лопаються: опара починає «сідати».

Поки Катя готує опару, найменші діти – Ваня і Сонечка – розтирають яйця з цукром (15 жовтків на півкіло цукру). Розтерті яйця з’єднуємо з готовою опарою, додаємо 2 пакетики ванільного цукру, родзинки, курагу, порізану кубиками, дрібно натерту цедру 1-2-х лимонів. При бажанні можна всипати шафран та імбир (на кінчику ножа).

Тепер додаємо муку (приблизно 2 кг), викладаємо тісто на стіл і вимішуємо. Це найскладніший і найвідповідальніший етап. Від нього залежить «легкість» та м’якість паски (вона довго не черствітиме). Зазвичай я витрачаю на це хвилин 20.

Добре вимішане тісто з’єднуємо з розтопленим та охолодженим вершковим маслом (250 г), підкачуємо у горбочок, викладаємо у велику каструлю, посипаємо мукою і накриваємо рушником.

Поки тісто підходить, фарбуємо яйця. Як фарбу використовуємо відвари з лушпиння цибулі (його збираємо з початку Великого посту), кори дуба, шишок вільхи та порошку шафрану (він надає білим яєчкам золотисто-жовтого кольору). Перед занурюванням у барвник до деяких яєць прив’язуємо листочки, травинки – таким чином шкаралупа прикрашається оригінальним природним малюнком. Готові крашанки для блиску іноді змащуємо олійкою.

Після двох обминок готове й тісто. Діти розкладають його у змащені натуральним смальцем форми (на 1/3 об’єму), а хвилин через 40 ставимо у духовку, розігріту до 180-200С. Печуться паски десь 40-60 хвилин, час залежить від розміру форми.

Готові охолоджені пасочки зверху змащуємо помадкою: 2 яєчних білки збиваються міксером з цукровою пудрою (400 г) та посипаємо кондитерськими прикрасами. Ця робота приносить дітям найбільше задоволення.

Взагалі я дуже люблю готувати, для мене це не тягар. Але часом буває важко, не все встигаєш, і здається краще і швидше купити паску в магазині. Та я перемагаю цю спокусу, бо розумію, наскільки важливими для дітей є спільна праця, очікування свята й сам церковний обряд: освячення власноруч спеченої пасочки та прикрашених яєць.

Дорогі матусі, даруйте своїм дітям побільше радісних хвилин, бо згадка про них залишиться на все життя.

Зачин: 
За давніх-давен, як свинки співали пісень, а мавпи тютюн жували, а кури його клювали, а качки: «Кряк-кряк» примовляли,— якось усі птахи попросили сороку:
— Навчи нас, як вити гніздо.
Бо всім відомо, що сорока — майстер вити гнізда. Зібрала вона всіх птахів і почала вчити. Спершу принесла грязюки і зліпила кругленький млинець.

Основна частина:
—    Я вже знаю, як його робити,— сказала сова і полетіла геть. Ось чому сови не навчилися робити кращих гнізд.
Після цього сорока взяла кілька хворостинок і сплела з них кругленький обідок.
—    І я так зумію,— сказав горобець і полетів собі. Відтоді горобці в'ють свої гнізда з хворостинок, хоч і роблять це абияк.
Потім сорока назбирала пуху та пір'я і вистелила гніздо.
—    Оце мені подобається! — вигукнув шпак і полетів геть. Ось чому в шпаків так м'якенько вистелені гнізда.
Тим часом сорока робила своє. А нетерплячі птахи один за одним відлітали геть.
Зрештою залишилася біля сороки сама тільки горлиця. А їй не вистачало ні глузду, ні тями чогось навчитися. Сидить і туркоче-торочить щось своє:
—    Тягни три трісочки, тягни три-и. Сорока саме клала прутик. Почула, що туркоче горлиця, і каже:
—    Не трісочки, а прутики, і не три, а й одного досить.
Горлиця ж торочить своє. Нарешті озирнулася сорока і побачила, що біля неї немає нікого, крім  недотепи  горлиці.