Знайдіть складнопідрядне речення у якому підрядна частина стоїть після головної а)надворі стало ясно , хоч голки збирай б)лунає гомін людських голосів, бо і в ночі тут не припиняється робота в)як тільки сонце перестало пекти, взялися дівчата за руки і стали співать пісень

Б) лунає гомін людських голосів, бо і вночі тут не припиняється робота.
[ ], (бо...) питання: чому?

Україна неймовірно багата на пам'ятки, які належать до прадавніх часів. Ці пам'ятки є свідками формування української нації. Наші обдаровані предки споруджували їх, щоб утілити народні мистецькі ідеали.

Наприклад, у XI столітті за ініціативою Ярослава Мудрого було споруджено головний храм Київської Русі — Софійський собор. Саме тут відбувалися урочистості, пов'язані з посадженням князів на Київський престол або з прийомами іноземних дипломатів. Прямокутну споруду Софії Київської за сивої давнини оточували два ряди відкритих галерей, а вінчали собор тринадцять куполів, суворий сірий колір яких чудово гармоніював із рожевими стінами.

У ХІІІ столітті військо хана Батия зруйнувало Київ, і тільки свята Софія залишилася стояти над згарищем міста. За словами Павла Загребельного, Софія Київська стояла над попелом і руйновищем, ніби сама Богоматір підносила руки в молінні. Саме завдяки непорушності собору кияни усвідомили силу божого захисту й повірили в те, що Марія Оранта завжди триматиме над ними свої молитовно підняті руки.

Спочатку собор усередині був прикрашений дивовижною мозаїкою та неперевершеними фресками. У своїй більшості то були твори на сюжети Святого письма, але багато було й зображень полювань, свят, ігор. Саме своєю мозаїкою насамперед цінний собор. Досьогодні вона вражає яскравістю та свіжістю живих барв, довершеною композицією, тонкою технікою виконання.

Майже тисяча років минуло з часів спорудження Софії Київської, але й досі викликає захоплення духовна велич та сила натхнення стародавніх зодчих

Привіт, Толю! Я пишу тобі листа, для того щоб ти трішечки змінився і задумався над своїми вчинками. Батьки Федька завжди сварили його тому, що він тебе "підстрікав" до поганого. Але насправді Федя був трішечки хатреньким, але добрим. Він не бажав тобі зла. Мама та батько халамидника до останнього вважали, що ти хлопчик благородний. Ти ж міг і не говорити, що Федько тебе намагався втопити у холодній води з кригою. Притому, що він цього не робив, а лише показував свої здібності. Коли Федько тонув, ти міг підбігти і до Але прийшли на до лише Спірка та його друзі. Коротше кажучи - ти міг врятувати життя Федькові. Але... Федя помер... Хай він вже й на небесах, але ти хоча морально поприси вибачення у Федька. І тобі буде легше і Феді... там... теж!

Я сподіваюся, що ти признав свою поразку і ніколи у житті більше не будеш так робити із знайомих людьми...