Поставити дієслова у неозначеній формі та записати їх фонетичну транскрипцію: 1.збережу – 2.зберу – 3.клену – 4. можу –

Зберегти,клясти,могти,зберегти

У каждого человека своя жизнь, своя судьба и свои правила, который он придумывает сам и придерживается их на протяжении всей жизни. На слуху у всех людей цитата :"Моя жизнь - мои правила". Это означает, что человек автор своей жизни. Живет так, как ему хочется. У меня уже есть и свои правила жизни. Например, первое мое правило:"Всегда родителям". И это правило я постараюсь передать и своим детям, в будущем. Мое второе правило :" Не обижай животных", ведь они такие беззащитные, в сравнении с нами - людьми. Мое третье правило : "Всегда слушай свое сердце", ведь никто не в праве меня чему-то принуждать. Таким образом, каждый сам повелитель своей жизни и автор правил для нее.

ЛЕГЕНДА ПРО ЛІЛІЮ 
Це було в давнину, коли в широкі степи України залітали орди татарські. Страшний то був час: горіли села, голосили матері, просили захисту діти, а їх безжалісно рубали шаблями. Лилась кров, лились сльози. Старих людей рубали, молодих дівчат і хлопців забирали в полон і гнали в невідому країну. 
В одному селі ( а скільки таких сіл на широкій Україні ) росли і розквітали красиві вродою і станом чорноокі, працьовиті красуні. Ніжні, непорочні, як білий цвіт лілії. 
Одного разу на село налетіли татари. Дівчата, щоб не йти в неволю, втопились в бистрій і глибокій річці. І в тому місці, де темна вода сховала від ворогів красунь, на світанку з’явились білі пуп’янки невідомих квітів. Коли зійшло сонце, проміння освітило згорище на місці села, і, наче злякавшись побаченого, пробігло по неспокійній поверхні річки, невідомі квіти розцвіли яскравим, сліпучим цвітом. Здавалось, що ніжні руки дівчат тягнуться до сонця, вітають світла. А ввечері, з запахом сонця, ховалися від чорної ночі. З того часу ці чудові ніжні квіти, яких прозвали ліліями, просипаються з сонцем і засипають з його заходом.