Складіть і запишіть кілька речень, в яких були б споріднені слова.

Раніше, коли я чув прислів’я «Що посієш — те й пожнеш», думав, що воно тільки про працю людини. Зробиш щось — і тоді щось матимеш. Але якщо вдуматись у зміст цих слів, то їх можна перенести і на людські взаємини.
Посієш щось лихе, недобре — отож таке й збереш. Це будуть гіркі плоди з твоєї життєвої ниви. Нерідко можна бачити, що до людини, яка комусь бажає зла, лихословить, обманює, дуже погано ставляться оточуючі.

І навпаки. Коли людина щира, доброзичлива, чемна — то вона зі своєї ниви пожинає взаємність та пошану інших. Добро породжує добро, а зло роз’єднує людей, руйнує їхні душі.
А тому треба всім замислитись, чим же засіяти свою ниву, щоб пожинати добрі плоди.

http://ukrtvory.ru/tvir-rozdum-pro-vchinki-lyudej.html

Мова - це скарбниця думок, це втілення духовних надбань нації, досвіду, праці і творчості попередніх поколінь. Разом із тим мова - це і своєрідний оберіг звичаїв і традицій, запорука інтелектуального зростання. Вона характеризується єдністю, взаємозв'язком та взаємозалежністю всі її складових.Належачи до так званих вторинних систем, мова існує не сама по собі, а в людському суспільстві, похідним від якого є. Існує вона у вигляді різноманітних актів мовлення, що повторюються усно та фіксуються письмово.
   Саме в системі національної мови закодовано інтелект тієї чи іншої нації. 
   Формування людини як особистості з високим інтелектуальним рівнем, як яскравої творчої індивідуальності неможливе без досконалого володіння мовою. Людина повинна багато читати, розвиватися, постійно вчитися, вміти аналізувати, правильно формувати свою думку, своє висловлювання, володіти словом. Адже недаремно кажуть, що багатша думка, то багатша мова. За словами німецького філософа Л. Фейєрбаха, "... щоб людина не називала і не виражала, завжди вона розкриває свою особисту сутність; тому мова є критерієм того, на якому рівні знаходиться людська культура".