Нужен текст , , як стати справжнім другом".автор книги олесь рудинський.начинаетса текст: , , чому мені так не щастить у дружбі? "

Як стати справжнім другом? переказ 

Підлітки час від часу задаються питанням, чому їм не щастить у дружбі. Це трапляється тому, що бути другом непросто і цьому мистецтву треба вчитися. Головне у дружбі - це те, що справжні друзі завжди рівноправні. Якщо хтось підвищує себе, принижуючи товариша, або керує ним, то така людина не буде мати друзів. Тому, хто хоче мати друзів, треба не бути самовпевненим. 

Доброзичливе ставлення до друга теж є неодмінною умовою дружби. Дружити не означає ніколи не сперечатися або не критикувати один одного, але друзі завжди залишаються доброзичливими. Якщо поміж друзів виникає непорозуміння, справжній друг буде шукати переконливі слова і ніколи не образить друга. Фактично, взаємокритика є дуже важливою для дружби. Але, критикуючи приятеля, треба й самому прислухатися до його зауважень.

Справжньому другові можна довірити таємницю, бо він ніколи не видасть. Справжні друзі завжди щирі; якщо один з них не є щирим, то така дружба приречена. В народі кажуть, що друг пізнається в біді. Але трапляється й так, що випробуванням для дружби стає успіх друга, бо тільки справжній друг щиро порадіє за нього. Якщо ти не заздриш другові, коли він перемагає у змаганні або на олімпіаді, якщо тобі не прикро визнати, що твій друг кращий за тебе у якійсь справі, тоді ти є дійсно справжнім другом. 

Таким чином, треба самому бути щирим та відкритим у стосунках з людьми, і тоді тобі обов'язково буде щастити у дружбі.

На вихідних 14 та 15 листопада в Україні була жалоба по померлих людях ,які стали жертвами багатьох терактів в Парижі.Жалоба в Україні була під заголовками "Молимось"але всім українцям дійсно дуже шкода тих людей ,які загинули із-за терористів.Наша країна зараз перебуває в такому ж стані як і Франція,тому українці як ні хто розуміють  горе французів і підтримують їх моральною до Неважливо де ми живемо.яка в нас національність,по -перше ми -люди,і ми маємо підтримувати одне одного в складних ситуаціях

Паразитичні безхребетні Близько 1000 видів, переважно з витягнутим овальним або грушоподібної тілом, складають клас джгутикових (Flagellata або Mastigophora). Органели руху - джгутики, яких у різних представників классу може бути від 1 до 8 і більше. Джгутик - тонкий цитоплазматичний виріст, складається з найтонших фібрил. Своїм підставою він прикріплений до базального бичка або кінетопласт. Джгутикові рухаються джгутом вперед, створюючи своїм рухами вихрові вири і як би «вгвинчуючись» тварину в навколишнє рідке середовище б харчування: джгутикових поділяють на мають хлорофіл і живляться автотрофно, і на які не мають хлорофілу і живляться, як інші тварини, гетеротрофних Гетеротрофи на передній стороні тіла мають особливу поглиблення - цитостом, через який при русі джгутика їжа вганяють у травну вакуоль. Ряд форм джгутикових харчується осмотичним шляхом, всмоктуючи всій поверхнею тіла розчинені органічні речовини з навколишнього середовища. Серед джгутикових зустрічаються колоніальні форми, які з різного числа індивідумів (від 8 до 10 000 особин і більше) (вольвокс). Основні паразитичні представники класу жгутикові - лишманія і лямблії. Лейшманія зустрічається в тропіках. Викликає групу хвороб - лейшманіози, що протікають з ураженням шкіри і слизових оболонок (шкірний лейшманіоз або пендинская виразка) або внутрішніх органів (вісцеральний лейшманіоз або калаазар). Переносником лейшманіозу є москіти, які заражаються при ссанні крові хворої людини або тварини. Збудник проникає в організм людини при укусі москіта. Шкірний лейшманіоз (пендинська виразка). Лейшманії проникають в шкіру людини, в клітинах якої розмножуються; виникає запальний процесс з подальшим омертвінням тканини (некроз) та утворенням виразок. Розрізняють два типу шкірного лейшманіозу: міський і сільський. При шкірному лейшманіозі міського типу зараження відбувається через хворих людей і, ймовірно, собак; збудник, потрапивши в організм людини, протягом 2-8 місяців (рідко 3-5 років) не викликає видимих проявів хвороби (інкубаційний період). Потім на місці укусу москіта (найчастіше на обличчі або на руках) з'являється буруватий вузлик (лейшманія), поступово збільшується. Через 5-10 місяців на місці вузлика розвивається виразка круглої форми з щільними краями та гнійним відділенням. Найчастіше виникає 1 - 3 виразки. Хвороба триває 1-2 роки. При шкірному лейшманіозі сільського типу зараження відбувається від великої і полуденної піщанок, тонкопалого ховраха і інше. Інкубаційний період при шкірному лейшманіозі сільського типу становить від 1 тижня до 2 місяців. Хвороба починається гостро. На шкірі (обличчя, рук, часто - ніг) з'являються лейшманіоми, що нагадують гнійник (фурункул). Тривалість хвороби складає 3-6 місяців. Лікування лейшманіозу - стаціонарне. Профілактика полягає у знищенні нор гризунів (при цьому гинуть й гризуни, й москіти, що мешкають в цих норах), вилов бродячих собак, обстеженні всього поголів'я собак у вогнищі і ліквідації хворих лейшманіозом тварин, а також у знищенні місць виплоду москітів.