Відповідь:
Мова наша є таємницею: в ній багато непоясненого, незрозумілого, загадкового. (доповнення)
Дивуєшся дорооцінності мови нашої: у кожному слові її - багатство віків. (пояснення)
Простежимо коріння української мови - сягнемо в глиб історії народу. (умова)
Людина створила мову - мова удосконалює й облагороджує людину. (протиставлення)
Отже, найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це його мова: саме вона є носієм його цінностей і ознакою його суверенності. (причина)
Пояснення:
1. Доповнення, пояснення, причина в другій частині передбачають постановку двокрапки.
2. Умова в першій частині вимагає тире.
3. При відношеннях протиставлення ставимо тире
Пояснення:
Одного разу я почула дуже захоплюючу історію від свого старого мудрого дідуся. Розповідь ця була про жорстоку Другу світову війну, яка розпочалася першого вересня тисяча дев'ятсот тридцять дев'ятого року і з першого дня свого початку забрала сотні тисяч невинних людських життів. Мого дідуся, тоді ще молодого юнака, який і гадки не мав, що відбувалося, забрали служити в німецькі війська. Слухаючи його історію, я ніби сама пройшлася по залитому кров'ю полі бою, відчула серцебиття кожного солдата, який був злякани і виснаженим, але продовжував боротися за життя, почула голосні ридання матерів і жінок, які з кожним днем втрачали своїх рідних. На моє дивне питтання чи жаліє дідусь, що був на війні, від відповів: "ні!". Дідусь сказав, що саме війна показала йому справжне життя людей, всю жорстокість землі. Саме на фронті він знайшов однодумців і справжніх друзів, які готові були буквально закрити собою міни чи гранати, рятуючи безпомічних людей. Ця жахлива війна навчила дідуся бути справжньою людиною і цінувати кожну хвилину свого життя. Дослухавши його розповідь, я протягом довгого часу думала про незабутні події Другої світової війни і з кожним днем усвідомлювала все більше і більше, що мій дідусь - творець світової історії.
Вибачте, я не зразу проситала, що в науковому стилі
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Скласти план до цого твору 16 переді мною картина. це автопортрет тараса григоровича шевченка. поет сам намалював себе. коли йде мова про шевченка, то згадується літня досвідчена людина. а на цій картині зображено юнака. тут шевченкові двадцять шість років. у нього чорне волосся, густі чорні брови, високе чоло, прямий ніс. звичайний юнак, у якого попереду все життя. увагу очі. це ті самі, знайомі нам, "шевченківські" очі. вони дивляться уважно і невесело. чому не посміхається молодий поет? де його юнацька посмішка? можливо, замислився шевченко над злиденним життям народу? можливо, не йому спокою горе і біда навколо? очі поета сумують, бо багато лиха зазнав у житті і він сам. багато випробувань у нього ще попереду. можливо, він їх уже відчуває? здається, з картини шевченко вдивляється в нас. здається, що його губи зараз розімкнуться і він почне говорити. які слова він скаже нам з портрета? я думаю, що це будуть слова його чудових віршів.
2. Вік Шевченка на картині.
3." Шевченківські" очі.
4. Юнацька посмішка.
5. Задумався...
6. Неначе живий!..