Списати, розставляючи потрібні розділові знаки. Ми з класним керівником засиділись за одвертою розмовою і я йшов додому не з хлопцями а сам. Ніхто не заважав думати. А думав я про свій учинок і про себе. Тепер мені хотілося будь-що показати класному керівникові що я — теж не останній. Не однокласникам показати не мамі й татові а саме Марії Степанівні. Щось у моїй душі народилось таке добре що аж сміятись хотілось (За Д. ТкачемІІ. Виписати із тексту: заперечні займенники; неозначені займенники.​

Ми з класним керівником засиділись за одвертою розмовою, і я йшов додому не з хлопцями, а сам. Ніхто не заважав думати. А думав я про свій учинок і про себе. Тепер мені хотілося будь-що показати класному керівникові, що я — теж не останній. Не однокласникам показати, не мамі й татові, а саме Марії Степанівні. Щось у моїй душі народилось таке добре, що аж сміятись хотілось

Заперечні: ніхто

Неозначені: будь-що

Объяснение:

Це точно правильний текст? Бо я  знаю інший

Відповідь:

11. Новела- це невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією.

12.це слово чи словосполучення, завдяки особливій ​​функції в тексті, допомагає слову набути нового значення або сенсового відтінку, підкреслює характерну рису, визначальну якість певного предмета або явища, збагачує мову новим емоційним сенсом, додає до тексту певної мальовничості та насиченості. Приклад: Прощавайте, сині гори, білії сніги.

13.Я не знаю вибач.

Пояснення:

Объяснение:

З дитинства мама і тато вчать мене робити хороші, добрі справи. Ці гарні вчинки повинні приносити користь не тільки мені самому, але іншим теж.

Одного разу я зробив особливий вчинок, який тепер згадую з гордістю. Тоді я зустрів навпроти супермаркету маленьку дівчинку чотирьох років. Вона стояла біля пішохідного переходу та плакала. Я запитав її, в чому справа. Вона відповіла, що хоче додому, але боїться перейти дорогу. Я здивувався, чому вона ходить сама. Виявилося, що вона загубила маму у великому магазині.

Я поміркував та здогадався, що мама має бути всередині супермаркету. А дівчинка хотіла бігти додому, вона сказала, що живе десь у багатоповерхових будинках через дорогу. Мала чомусь думала, що мама знайдеться вдома. Але дівчинка навіть не знала своєї адреси! Я не дозволив їй переходити дорогу, бо вона загубилася б остаточно.

Я повів малу назад у магазин та хотів охоронця до Але тільки ми зайшли, як до нас підбігла жінка. Виявляється, весь цей час вона шукала доньку в «лабіринті» супермаркету. Вона так щиро мені дякувала!

Я подумав: добре, що я не пройшов повз дівчинку, коли вона збиралася переходити вулицю. І добре, що я не став їй «допомагати», а подумав своєю головою. Так мені вдалося зробити справжій гарний вчинок.