Твір про що розпові стіни ужгородського замку

Якщо подорожувати рідною Україною, уважно подивившись на карту, що впаде у твої очі - це безліч назв сіл, містечок, міст. Скільки їх багато! І у кожного своя історія, а багато з них залишили про себе пам'ять і стали нашими національними святинями. Є такі святині і у твоєму місті. Ужгородці мають чим гордитися: уже в XII ст. їхнє місто знав увесь цивілізований світ!

Рушимо в мандрівку вулицями древнього Ужгорода і розпочнемо її від першопочатків міста - старовинного Ужгородського замку. Середньовічна хроніка Антоніна під назвою "Діяння угорців" відносить заснування ужгородської фортеці до IX ст., точніше - до 895 р., коли древні угри, керовані своїми вождями - Алмошом і його сином Арпадом, зруйнували одне із останніх слов'янських городищ з військовим укріпленням - град легендарного графа капітана Лаборця. З утворенням Угорської держави у кінці X ст. - поч. XI ст. тут будується замок як адміністративний та торговельний центр комітата Унг (центр Ужанської жупи). 

только Переведи это всё на украинский
Пришёл Я как-то на могилу Неизвестного солдата мне стало грустно очень но потом я подумал а вдруг я там мог оказаться и лучше бы оказалась потому что этому неизвестному воину 27 лет он в два раза моложе меня мне очень стало грустно Почему бог забрал Именно его а не меня что делать дальше я спросил у самого себя и я дал сам себе ответ пойду я на войну как этот неизвестный солдат пусть я умру но за Родину вот я на войне Теперь я понимаю почему мне было грустно когда я увидел могилу Неизвестного солдата тут же все молодые люди их убивают из-за того что они защищают родину свою Куда же смотрит правительство Остановите эту безумную войну вот мы победили Украина против России Украина была сильнее потому что у нас тут были молодые люди там умерла очень много людей и мне так стало грустно что все они умерли а я один остался Так что любите свою страну не покидайте я зря

З елементам міркування:
Хліб - це святиня. Його потрібно  берегти. Я  переконана в тому, що не можна  зневажливо ставитися  до  хліба: гратися ним,  кидати хліб на землю.  На мою думку, коли хліба обмаль — його не може замінити ні золото, ні  інші  коштовності. Для того, щоб кожен день хліб був на нашому столі  потрібна важка  праця  людей  багатьох професій. Землероби навесні сіють зерно, літом доглядають поля з хлібом, а  потім збирають  щедрий  урожай.  Мірошник  меле із  зібраного зерна  борошно,  щоб  пекар міг  спекти з  нього  духмяний  хліб. Продавець в  магазині кожен  день зранку  поспішає  на роботу, щоб продати  нам  свіжий , смачний  хліб  до сніданку. Вважаю, що  найбільше  багатство — хліб.  Він  сильніший за все, смачніший  за  все,  насущний і  святий  хліб  із  нашого поля. 

Про мою мрію:
Кожна людина має мрії. Я не вийняток. Я дуже хочу побачити світ, відвідати кожну країну і на власні очі впевнитись в неповторності кожної держави. Я сподіваюсь, що зможу здійснити це бажання, адже я неодмінно хочу побачити Ейфелеву вежу Парижа, Тауерський міст Лондона, пираміді Єгипту та інші визначні споруди. Нині це лише мрія, але в майбутньому я впевнена я зможу здійснити її.