Провідміняти будьласка число 937 ❤️❤️❤️❤️❤️ 20 ів

н. дев"ятсот тридцять сім

р. дев"ятисот тридцяти семи, дев"ятисот тридцяти сімох

д. дев"ятистам тридцяти семи, дев"ятистам тридцятьом сімом

з. дев"ятсот тридцять сім, дев"ятсот тридцятьох сімох

о. дев"ятистами тридцятьма сімома

м. на дев"ятистах тридцяти семи, на дев"ятистах тридцятьох сімох

І ось настав Новий рік. Проте так сумно прощатися із 2013. Стільки прекрасних вражень залишилося позаду. А тепер мене чекають знову нові труднощі. З кожним наступним роком я розумію що мене чекають все складніші і складніші випробування. Проте я не опускаю руки, я веду бородьбу зі своїми слабкостями. Нехай який би тяжким не був би цей 2014 рік, але я впевнена що справлюся.
Саме найбільше, що я очікую від наступних 12 місяців, це насамперед: добре навчатися, відкрити для себе щось нове, подорожувати ну і знайти собі нових друзів.                         

Ось і настали зимові канікули. У (твоє місто в родовому відмінку) так нудно, хочеться знову і знову нових вражень. Але нажаль цьго разу за сімейних обставин ми нікуда не поїдемо. Однією моєю утіхою зостається книга яку мені прабабуся передала в спадок. Я ще не починала читати, тому щоб хоч чимось себе утішити, розпочала поринати в минуле. Ось-ось і я згадала машину часу, ніби то я повертаюся на багато-багато століть назад. І он, дивіться! На цій сторінці стоїть маленький чоловічок з ліхтариком і за мене в минулий світ! 
Бабусина книжка розпочалася із нотаток якоїсь дівчинки
"Я так себе почуваю втомленою після зимових розваг. Сьогодні падав такий лапатий сніг, як можна було б сидіти весь цей час вдома? Ми з друзями зліпили великого сніговика. Я розумію що я трішки завелика для дитячих забав, але поринути з головою в дитинство- це так прекрасно!" 
І ось я сама непомітно потрапила в цю історію. Сніжинки були такі великі, прекрасні, вони нібито щось співали. Якусь казку. Прекрасну, яку я із захопленням слухала. Сонечко мене своїми променями ніби лоскотало. Я почула якийсь дзвінкий і тихий голосочок : " (твоє ім'я), яка ти сьогодні чарівна! Хочеш я тобі покажу де наше царство?" Ще й не встигла дати відповідь, як всі сніжинки мене гуртом повели кудась далеко. І ось! Дивіться! Який прекрасний і великий палац. А у середені багато-багато сніжинок, які всі гуртом танцюють прекрасний танець:     
-Сподобалося?                                                 
-Це просто казка!                                     
-Тут ми всі живемо. Але недавно в нас цей замок хотіла забрати велика панна Гроза. Вона дуже зла та неприємна. Вона тут хотіла оселитися і нами всіма панувати. Проте ми всі гуртом її прогнали із нашої домівки, яку побудувала Матінка Природа, подальше від сторонніх очей, високо в небі. Але ми тобі показали де ми живемо і народжуємося, щоб ти стала нашою царівною!
Ой! Настав вже ранок. Я напевно вчора заснула прямо на кріслі! Тому виходить що це все сон. 
На дворі бавилися дітлахи, граючи в сніжки. А я все думала над коротенькою розповідю сніжинки.