Твір-опис природи у художньому стилі. 1, 5 сторінки

У якому б куточку землі не опинилася людина, рідний край вона не забуде ніколи. І, звичайно ж, у кожного з нас на Батьківщині є улюблений куточок природи. Це найкрасивіше місце, в якому можна побути наодинці з собою. Для мене це ліс з невеликою річечкою. Чому це місце так притягує? Згадую зимові деньки, коли кружляє метелиця, дерева надягають розкішний білосніжний наряд, світить яскраве сонце. Лісова стежка стає світлою і просторою, під ногами хрумтить сніг. Як приємно побродити по такому лісу, помилуватися його красою, зануритися в свої мрії. Прогулянка приводить на прекрасну галявину, де ми часто проводимо час з друзями. Це мій улюблений затишний куточок.

Добре тут побувати і влітку. Ласкаве сонце, блакитне небо, зелена трава. А як прекрасно тут виглядає горобина! З весни до осені вона ошатна. Кожен день ягоди на ній стають все яскравішими. А потім на лісовій галявині спалахують горобинові багаття. Горять вони довго і опромінюють лісову галявину своєю яскравістю. На веселий бенкет прилітають сюди ватаги дроздів. Хіба не приємно насолоджуватися красою такого куточка природи?

Біля горобини здригається своїм листям осика. Всі ми знаємо, що вона постійно тремтить, як тільки з’явиться хоч невеликий вітерець. Тонкий довгий черешок, до якого кріпиться листова пластинка, сприяє такому стану дерева. Вітер крутить листочки осики так, як захоче, тому вона і тремтить. Дивовижне дерево! Здається, що через його рух ліс просто оживає.

Звичайно, в моєму улюбленому лісі можна знайти й інші чудові місця, але саме ця галявинка запам’яталася мені найбільше. Кожен раз я буваю там з великим задоволенням. Дуже важливо помітити красу рідної природи, вдивитися і побачити її таємниці.

Ще хочу зазначити, що поруч з моєю улюбленою лісовою галявиною протікає річечка, біля якої я провела все дитинство. Якщо придивитися, здається, що річка оточується незвичайним мереживом, яке ніби створене руками майстринь. Це дивовижне мереживо створюють берізки і розлогі верби, зарості очерету й тополі. Прийдеш на таку галявинку, ляжеш на траву і дивишся в небо, довіривши власні мрії хмарам гаючи за тим, як згасають сонячні промені і грають зайчиками в деревах, у воді, у листі.

Улюблений куточок рідної природи — це найпрекрасніше місце для кожного з нас. Це місце заховане від сторонніх очей. Тут можна посидіти в тиші, залишитися зі своїми думками і мріями. А можна посидіти з друзями біля багаття. Природа завжди допомагає нам зрозуміти самих себе. І в рідні краї ми хочемо повернутися знову і знову. Це місце залишиться в серці кожної людини назавжди.

Наше дитинство починається з матері. Вона — найрідніша та найдорожча в цілому світі людина. Кожне її слово, мудрі поради і добрі діла — це Книга життя, з якою вирушаємо ми в далекі світи. І перший усміх до сонця, і перший «добридень» людям — це теж від матері. І оте одвічне: «не вкради», «не убий», «шануй старших», «люби ближнього свого»... Мамина Книга життя... Вона про радощі й тривоги, про вміння творити правду і доброту. І тільки гортаючи сторінку за сторінкою, стаємо ми дорослими, стаємо людьми. А серед усіх премудростей материної науки найперша — любити людей. Без цього ніхто не зможе піднятися на крилах своєї мрії. 

поставь что это лучший ответ

Моя Батьківщина найкраща. І про це описували і описують багато письменників. 
Теплий вечір в селі. Виходиш на вулицю,такий спокій, тихо та затишно. Йде в садок а там такі пахощі квітів та дерев. 
А рано весною,прохолода в лісі, а ти все рівно йдеш щоб зайти той гарний пролісок,щоб помилувати око.
А як гарно на галявині коли дерева відпустили свої віття,на яких так гарно розпустились квіточки з яких потім будуть смачні яблучка чи вишні.
Чи піти в діброву,там стільки дерев завжди знайдеш затишок,і відпочинеш. А подивишся в гору,і неначе верхів'я дерев тримає хмарки та сонечко.
Тому хто б,що не казав моя рідна ненька Україна найкраща.