Провідміняти словосполучення десятеро школярів

Н.десятеро школярів
Р.десятерома школярами
Д.десятерьом школярам
Зн.десятеро школярів
Ор.десятерьома школьярами 
М.на десятьох школярів

Гори, ще неосвітлені сонцем, виділялися на посвітлілими небі. На темному тлі гір, вкритих непрохідними лісами, проносилися клапті туману, а внизу стояли сутінки. Річка, нескута льодом, похмуро котила води. Нестихаючий вітер не прогнав залишки нічного туману. Раптом на вершині кручі спалахнули і засвітилися, ще не роздягнуті осінню, модрини. Перший промінь, поки невидимого сонця, торкнувся стрімчака. Вогняне коло показалося над непокритою деревами частиною гори. На єдину мить засвітилася навіть темна річка, а потім дно долини знову стало холодним і синім.

- Привіт, Оленко!
-Привіт, Петрику!
-Чого така сумна?
-Та нічого, сьогодні вбрала таке гарне плаття..Сама його шила, стралась, а подруги сказали, що воно їм не подобається та я даремно лише ци займаюсь. Я в сльози, так образливо, нікому не сподобалось! 
- Оленко, ніколи цим не переймайся! Я сьогодні коли йшов додому побачив такого дідуся.. подряпана одежа, на ньому лише штани, капці та кофта, а на вулиці вже мороз..І от бачу, йде хлопчик, років 9, навкруги слизько, він йде, спотикается і на дорогу падає, а на зустріч йому машина із шаленою швидкістю...
-Який жах!! І що далі? 
-Цей дідусь почав бігти, не зважаючи на ожеледицю й сильний вітер, і в останній момент піднімає цього хлопця, а сам опиняється під машиною.
Його забрала швидка, це просто диво і мені здається доля.
-Ти перевернув мій світогляд.. Не знаю, що відповісти.
-Ось одразу після тебе йдемо з Павликом у лікарню, до дідуся Олега, з подарунками.. Тому я хотів тобі сказати, Оленко, не одяг прикрашає людину, а добрі справи! 
-Петрику, я теж хочу відвідати цього дідуся, він заслуговує на вдячність!
-Ходімо!