Яки рядки можна назвати учень читае книжку. бэться серце гаряче серце

Учень читае книжку.          

Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий

Люблю весну, тому що мені подобається ігати за боротьбою, що відбувається в цей час у природі. Мені подобається, як весняна пора проганяє зиму, яка не хоче відступати. Але як би не намагалася зима затриматися, нічого в неї не вийде, адже тепер сонце починає яскраво світити, воно своїми променями прогріває землю. Від його тепла тануть сніги. Мені подобається ігати навесні, як біжать струмки, як все поступово оживає і прокидається від зимового сну.

Все частіше ми можемо ігати в небі зграї перелітних птахів. Але, якщо восени вони покидали нас, то тепер починають активно повертатися. Вони повертаються, сповіщаючи нас своїм співом і криками. Птахи починають вити гнізда, в яких потім будуть висиджувати пташенят.