Твір-мініатюр на тему вересень жартівник !

В ліс прилетів вересень. Він розкидує різнокольорове листя і вишиває неймовірної красоти килимок. Вересень допомагає деревам, а вони дякують йому - кланяються. Не марно його називають чарівником.

- Здрастуй, Іванко!Радий тебе зустріти! - І я так само радий! Ну, розповідай, як провів зимові канікули?  - О, я провів їх дуже цікаво. Ми з батьками їздили в село до моєї бабусі та дідуся.- Справді?-Так, я катався на санчатах,на ковзанах і навіть знайшов там собі нових друзів.А ти як провів зимові канікули? -Я  провів його вдома. Але не нудьгував. - Чим же ти займався цілих два тижні?-Я допомагав мамі прибиратися,читав книги,допомагав татові з машиною,а також гуляв з друзями на подвірї,катався на санчатах і дуже гарно проводив час вдома.- Ну, тоді розповіси мені, що прочитав. А я тобі розповім с ким я познайомився. - Згоден!

В історії кожного народу є імена, які він свято береже у своїй пам'яті і з великою любов'ю та повагою передає з покоління в покоління. Є таке ім'я і у нашого народу — Тарас Шевченко. Не було і немає в Україні поета, який був би йому подібний. Не було у неньки України сина, який так ніжно і віддано любив свій народ і так страждав за нього. Саме він зберіг і повернув народу його голос — українську мову. Для кожного з нас ім'я Шевченка є святим. 

9 березня 1814 року у селі Моринцях у сім'ї кріпака народився хлопчик. Йому дали ім'я Тарас. Рано залишився він сиротою. Спочатку померла мати, а потім пішов слідом за нею і батько. Чого тільки не довелося винести малому Тарасові! І тяжку працю, і науку у п’янички - дяка, холод і голод. Але, на щастя, пан Енгельгардт помітив незвичайні здібності хлопця, і Тараса почали вчити малювати. 

Із здібного хлопця виріс талановитий поет і художник. Картинами Шевченка пишаються усі країни, та не тільки картинами. Його поезії відкрили українцям двері у незнаний досі світ, дали зрозуміти, що їхня мова незгірша за інші, а навіть навпаки: такої мелодійної, задушевної мови треба ще пошукати. 

Багато років пройшло після смерті Тараса Шевченка. Але його поезії, його картини забути неможливо. Вірші Кобзаря завжди на слуху. Вони підтримували українців під час багатьох війн, бідування, під час пошестей і голоду. Вони ставали наче добрими порадниками у скруті, бо написані з такою щирістю, що душа бринить від щастя чи від туги. Багато з них стали піснями, і тепер вже ніхто не може їх відрізнити від народних пісень.