Іменники, подані в дужках, постав у потрібній формі.визнач їх відмінок.немає (лід) почули з (розповідь) багато (сіль) з великої (радості) зі старої (річ) біля теплої (піч) намети багато (сніг) ранньої (осень)

Льоду(родовий), розповіді (родовий), солі(родовий) ,радістю(орудний), речі(родовий), печі(знахідний), снігу(родовий), осені (родовий)

Объяснение:

Замість вільної артистичної творчості з’являються нові будови, роблені по шаблонових проектах, надісланих з Петербурга й Москви, не пристосованих не тільки до мистецького смаку українців, а й навіть до підсоння України. Нарешті в 1800 р. виходить наказ російської влади, яким зовсім забороняється будувати церкви українського типу. Замість того від середини XIX ст. з’являються обридливі церкви у псевдо візантійському й ніби "московському" стилі. Но дивлячись на це, українська творчість не вгасає, пристосовує шаблонові проекти до свого смаку й дає ряд нових своєрідних творів.

Як відміна класичності, на початку XIX ст. приходить стиль ампір (із франц. "стиль імперії"), який мав замилування до спокійних монументальних форм римського взірця, широких зовсім гладких стін, округлих колон т. зв. дорійського ордеру, півпольних вікон та ступінчастих низьких і гладких аттиків над колонадою.

Одначе й стиль ампір мусив зробити багато поступок українським будівничим традиціям, особливо в маленьких провінціальних палатах та будиночках, де ґанки, галерейки й мансарди (поверх, що уміщено під самим дахом будови) набирають своєрідних українських рис. Із визначних українських архітекторів цієї доби можемо згадати В. Ярославського в Харкові (будинки в Харкові, на Харківщині й Херсонщині) і А. Меленського в Києві (Контрактовий дім, перебудова бурси, розбудова Подолу 1811 р.).

Відтепер найбільше розвивається міське будівництво. Постає цілий ряд нових ратуш (Харків, Полтава, Київ, Львів, Чернівці), що знаменують собою останнє зусилля самоврядування українських міст. Всі вони квадратового заложення, з квадратовою вежею, простих і холодних мас та гладких понурих стін. Таким самим характером відзначаються тріумфальні брами, колони-пам’ятки, які в той час любили ставити з нагоди різних подій.

Одну з кращих колон (за проектом, архітектора А. Меленського) було поставлено в Києві в 1802 р. з нагоди повернення Києву відібраного в кінці XVIII ст. Магдебурзького права й сполученої з ним самоуправи міста (пізніше, щоб стерти всякі сліди цього символа, російські урядові кола стали називати колону пам’ятником "Хрещення Русі").

В першій половині XIX ст. при новому адміністративому поділі України в стилі ампір постає більшість державних будинків Полтави, Чернігова, Києва, а на запорізьких степах — Одеси й Херсона.

Остання стадія класичності наступає в другій половині XIX ст. за часів царя Миколи І, коли будови набирають особливо понурих і сурових форм, прикладом чого може служити будинок університету в Києві. З церковних будов у стилі ампір найбільше збереглося на Харківщині й особливо Полтавщині (Хорол, Ромни, Лубни, Пирятин, Прилуки).

В заложенні вони переважно хрещатої форми. Це, наприклад, собор у Хоролі 1800 — 08 рр., що близько стоїть до давніших будов XVII — XVIII ст., але лише з одною середньою банею на округлому гладкому під баннику. З більших будов з цієї доби походять собори в Одесі, Херсоні та Кременчуці, що належать до течії академічного класицизму, який почав плекатися в офіційних технічних школах Росії.

Я люблю своє місто, Я тут народилася, звідси родом мої мама й дідусь. Тут живуть мої родичі й улюблені друзі. Особливо гарний моє місто навесні. Ніжна зелень листів, м'яка молода травичка на газонах роблять його молодим, веселим і якимось блискучим. Сонце заливає чисті широкі вулиці, відбивається в різнобарвних вітринах, блискає у вікнах струнких многоетажек. Місто розцвітає. Весняним-весняній-по^-весняному звучать у маршрутні таксі й автобусах назви мікрорайонів: Квітковий, Голубой, Широкий... Яскраві, строкаті вивіски магазинів, бутиков, салонів не дають нудьгувати перехожим. Місто будується. Щодня можна побачити що-небудь новеньке. Будуються будинку й церкви, реставруються пам'ятники архітектури. Місто міняється з кожним роком ^.Сьогодні він уже зовсім не схожий на місто мого раннього дитинства - він росте разом із мною, але однаково залишається таким же рідним, близьким, як друг, якого знаєш багато років. Моє місто любить мене.

Скопійовано із сайту "Uatvory" http://www.uatvory.ru/2014/02/blog-post_837.html