Твір-опис на тему "андріївська церква"

Ще з давніх-давен церква вважалася символом духовного життя народу. Адже саме тут ми можемо побути наодинці з Богом, поділитися своїм горем, радістю, висповідати й очистити душу. Божий храм – це місце, де охрещують нове життя та відспівують померлих. На будівництво церкви завжди виділялися значні кошти, тому не дивно, що її називають еталоном серед об’єктів архітектури. Велич і розкіш соборів, особливо православних, справді вражає. Не винятком стала й перлина українського бароко – Андріївська церква. Андріївська церква, названа в честь апостола Андрія Первозванного, красується на пагорбі одного з найстаріших і найдивовижніших районів Києва – Подолі. Вона, безумовно, є  вершиною творчості Бартоломео Растреллі. Живописність, розкіш декору, позолота – всі ці риси увібрала в себе велична споруда. Церква вражає виразністю та яскравістю, ніби її намалювали на тлі неба. Міцні стіни розташовані на стилобаті – основі комплексу церкви. Висота храму близько п’ятдесяти метрів. Інтер’єр виконано за до різних видів мистецтва: архітектури, живопису, ліплення, а пишним декором оздоблено і вікна, і двері. Із зовнішньої тераси навколо споруди можна помилуватися мальовничими краєвидами. У мою пам’ять образ Андріївської церкви врізався після перегляду вічної кінокласики «За двома зайцями». Пам’ятаєте, як Голохвастов підіймався чавунними чорними сходами? А граків, які здійнялися хмарою, коли задзвонили дзвони? І все б добре, та дзвонів тут ніколи не було. А все через легенду. Кажуть, що під храмом затаїлося підземне море, яке розбудити зможе тільки гучний дзвін. І тоді течію вже не зупинити. Тому не варто ворушити минуле й перевіряти справжність таких давніх легенд. Сьогодні ж Андріївська церква – справжня окраса Андріївського узвозу.  

Джерело: https://dovidka.biz.ua/tvir-opis-andriyivskoyi-tserkvi/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

  Уявімо собі на мить, що українці є однією сім'єю.   Це велика і дружня родина. У ній панує любов і злагода. Усі поважають один одного. Не сперечаються, а дослухаються до думки кожного. Не крадуть. Не ображають нікого.  Не обманюють і не використовують інших. Поганих слів не вживають. Усі є добрими і щирими. Безкорисливими і співчутливими. Працьовитими і чесними. Люблять свій край.   У такому випадку зникнуть злочини. Не буде голодних і самотніх людей. Не будуть покинуті діти. У кожного будуть батьки, котрі любитимуть їх. Усі будуть щасливими. 

Українці - дуже щирий, гостинний, доброзичливий, терплячий народ. Багато незгод випало на його
долю, але він завжди знаходив сили, щоб подолати їх.
А що було б, якби всі українці були як одна сім'я? Мабуть, тоді наша країна була б міцною, 
згуртованою, розвиненою, стояла б на одному рівні з передовими європейськими державами.
Кожен українець турбувався б про стабільність своєї Батьківщини, адже в сім'ї кожен піклується про добробут всієї ї родини.
Покращали б умови життя. В країні не було б жебраків, безхатченків, українці не виїздили б за кордон в пошуках роботи. Всі б працювали для розвитку своєї країни, бо кожен відчував підтримку іншого.
Стало б чистіше навколишнє середовище. Ми б забули про екологічні проблеми, перестали хворіти, більше посміхались один одному.
Отже, якби українці були як одна сім'я, то наша країна стала б країною-садом.