Іть скласти план до тексту у лісі ось текст: павло легко вистрибнув із кабіни й вільно побіг убік, одразу знайшовши ледве помітну в сутінках стежину, що вела до лісу. гуде ліс, сухо подзвонюють мідним листом дуби, співають сосни у високості, під ногами вислизають тугі, мов литі, жолуді. солодко пахне прілим листом і травами, пізніми грибами, що їх уже торкнулися перші приморозки. у рову аж чорно від тернових ягід на колючих і густих кущах. коли терен зацвітає весною, то весь рів і лісові кущі по горбах наче обсипані снігом. сила терну в лісі. може, від того й назви: тернівка, тернова. поміж терном, на видноті, гойдає колючими батогами шипшина, красується червоними твердими . по землі, у ровах і ямах, повзе ожина, тьмяно поблискує чорною ягідкою-намистинкою, наче оком у перепілки. скільки вилазив малий пашка за тією ожиною по ровах і проваллях, скільки лайки й стусанів мав від матері за порвані штани й пізнє вертання з лісу. усе те минуло, як перші дитячі мрії, але зосталося в пам'яті на все

Осінь-це незвичайна пора року. Зазвичай осінь це сіра пора року, в вересні ще начебто тепло, але вже не дуже. У жовтні починає жовтіти і падати листя. Листки можуть я к і залишитися зеленими, так і стати червоно-гарячими. Також у жовтні починаються багато дощів. У листопаді природа уже повністю заснула крім ялинок, вде все листя осипалося з колись зелених дерев і інколи іде сніг, але дуже рідко. У листопаді всі почінають похмуріти, у всіх поганий настрій, але скоро прийде зима, і вкутае дерева гарними біло-сніжними ковдрами і вони будуть спати аж до самої весни.

Рідна мова – це велике надбання для кожної людини.

Говорячи мовою предків, ми віддаємо гідну шану нашим славним прадідам-козакам. Мова дає змогу зберегти національні традиції, українську мелодійну пісню. Рідна мова – це перше наше слово, мамина колискова. З нею тісно пов’язане пізнання навколишнього світу. Ми спілкуємося, виражаємо свої думки, мріємо, вивчаємо минуле, залишаємо слід для майбутнього. Мова ідентифікує нас як народ у великому світі.

Тому треба не забувати рідну мову. Вивчати та збагачувати своє мовлення у великій українській родині.

Історія повідомляє, що були часи, коли знання рідної мови вважалося немодним, непрестижним. Коли навіть малограмотні люди намагалися віддати своїх дітей до шкіл із російським навчанням, думаючи, що тоді їх діти стануть розумнішими, культурнішими.

Зверніть увагу, як розмовляють у нашому місті. Більшість просто "емігранти" власної мови, що користуються суржиком і позиченою напівскаліченою російською мовою. І як тут не згадати талановитого письменника М. В. Гоголя й його повість "Тарас Бульба": "Свій зі своїм не бажає розмовляти, свій свого продає... Переймають хтозна-які звичаї, гордують мовою своєю". Саме від таких людей і слід захищати рідну мову. її слід оберігати від шаленої кількості запозичених слів (якщо в нас є власні відповідники). Треба обмежити їхню кількість.