Основа і закінчення слів людину і голова

Людину - люд(основа), у(закінчення).

Голова - голов(основа), а(закінчення).

І. Запишіть речення, розставивши пропущені розділові знаки. Зробіть повний синтаксичний  розбір (підкресліть члени речення, надпишіть над кожним словом частину мови, дайте характеристику всій конструкції, зробіть морфологічний розбір підкресленого слова).

Солов’їну, барвінкову, українську рідну мову в дар дали мені батьки. (Речення розповідне, неокличне, просте, поширене, двоскладне, ускладнене однорідними означеннями).

Мову – іменник, поч. ф. – мова, неістота, заг. назва, жін. рід, однина, З. в., І. відм., тверда група, додаток.

ів

ІІ. Утворіть від іменників кличний відмінок.

Настя, вітер,Фрідріх, маляр, друг, читач, жнець, боєць, швець, українець.

Насте, вітре, Фрідріху, маляре, друже, читачу, женче, бійцю, шевче, українцю.

ів

ІІІ. Запишіть слова, знявши риску, поясніть їх правопис.

Полу/кіпок, на/пів/сон, пів/години, пів/яблука,  пів/Ялти, пів/Європи.

Полукіпок, напівсон, півгодини, пів’яблука, пів-Ялти, пів-Європи.

Полукіпок, напівсон, півгодини – з першою частиною пів-, напів-, полу- іменники (загальні назви) пишуться разом.

Пів’яблука – після префіксів,  які закінчуються на твердий приголосний, перед я, ю, є, ї ставиться апостроф.

Пів-Ялти, пів-Європи – – з першою частиною пів-,  іменники (власні назви) пишутьс через дефіс.

Щастя. Тлумачний словник дає нам таке визначення щастя: це стан людини, який відповідає найбільшому внутрішньому задоволенню умовами свого буття, повноті і усвідомленості життя, здійсненню свого людського призначення. А звідси випливає, що у кожної людини воно різне, що щастя є "мале" й "велике".
... Вівторок. Шість уроків. На чотирьох мене опитували. Славний, трудовий день для мене. Але не відчуваю втоми, тільки задоволення. Мене похвалили, я одержала "10" і "12". Що ж принесло мені задоволення і зробило щасливою? Праця. І став у нагоді вірш Б. Грінченка "Троянда". Дівчина розповідає матері про те, що вранці в садку зривала троянди і сколола свої руки. А краще, коли б троянда не мала шпичок, щоб можна було зірвати, не колячи рук. І мати відповіла:
Ой доню! Все гарне на світі
Дається не дурно людям!
А буває інакше. Прийшла зі школи, втомлена, чомусь засмучена, розбита. Підійшла матуся, приголубила, поцілувала. Мені так хороше, відчуваю себе цілком щасливою.
... Випускний вечір. Урочиста частина. Я вперше одержую документ про освіту. Я вперше танцюю до ранку, зустрічаю світанок. Я з друзями своїми, а хтось дивиться на мене закоханими очима, щось промовляє несміливо, таємно... І я ридаю від щастя.
Оце і є мале щастя. А велике?
У невтомній творчій праці ми зможемо здобути людське щастя. В унісон цьому творчість Г. С. Сковороди. Роздумами про щастя людини й шляхи його досягнення вся його творчість. Читаючи його вірші, байки, доходиш висновку, що спізнати щастя, досягти його — означає дослухатися до голосу серця, жити в гармонії зі світом, з природою, Богом, людьми, бо тільки те приносить щастя, що передбачено тобі "блаженною натурою".