Зберігаючи зміст поданих нижче речень, перебудуйте їх так, щоб не було дієприслівників. зверніть увагу на те, якими формами можна їх замінити, як зміняться структура речень б вираження думки. 1. водяні млини, попритулювавшись до високого каміння, поховавшись під зеленими вербами, крутять день і ніч чорними колесами (і. нечуй-левицький 2. студенти мовчки стоять, милуючись із зоряного неба, вдихаючи пахощі облитої дощем землі (ю. яновський). 3. христя, почувши нестямний голос, підійшла до дверей (панас мирний). 4. романко зареготався, почувши бажання семенова вчитись, але, трохи подумавши, згодився (м. коцюбинський). 5.ще хвилину люди стояли тихо , немов не вiрячи в розчарування, немов чогось ще сподiваючись.

Зачин: 
За давніх-давен, як свинки співали пісень, а мавпи тютюн жували, а кури його клювали, а качки: «Кряк-кряк» примовляли,— якось усі птахи попросили сороку:
— Навчи нас, як вити гніздо.
Бо всім відомо, що сорока — майстер вити гнізда. Зібрала вона всіх птахів і почала вчити. Спершу принесла грязюки і зліпила кругленький млинець.

Основна частина:
—    Я вже знаю, як його робити,— сказала сова і полетіла геть. Ось чому сови не навчилися робити кращих гнізд.
Після цього сорока взяла кілька хворостинок і сплела з них кругленький обідок.
—    І я так зумію,— сказав горобець і полетів собі. Відтоді горобці в'ють свої гнізда з хворостинок, хоч і роблять це абияк.
Потім сорока назбирала пуху та пір'я і вистелила гніздо.
—    Оце мені подобається! — вигукнув шпак і полетів геть. Ось чому в шпаків так м'якенько вистелені гнізда.
Тим часом сорока робила своє. А нетерплячі птахи один за одним відлітали геть.
Зрештою залишилася біля сороки сама тільки горлиця. А їй не вистачало ні глузду, ні тями чогось навчитися. Сидить і туркоче-торочить щось своє:
—    Тягни три трісочки, тягни три-и. Сорока саме клала прутик. Почула, що туркоче горлиця, і каже:
—    Не трісочки, а прутики, і не три, а й одного досить.
Горлиця ж торочить своє. Нарешті озирнулася сорока і побачила, що біля неї немає нікого, крім  недотепи  горлиці. 

1.відчинила вікно, і духмяна хвиля ранкової свіжості підхопила мене на крила спогадів.2.ударив грім, і зразу шкереберть пішло життя.3.невелика пасіка була огороджена низьким тином і обставлена од півночі очеретом.4.бігла стежка в далеч і губилась, а мені у безтурботні дні назавжди, навіки полюбились ніжні і замріяні пісні.5.тягуче закашлявся грім, і об листя запорощали великі, мов боруб'яхи, краплі.6.давно закінчились обжинки, і степ соляркою пропах, і ховрашок стоїть навшпиньки із соломинкою в зубах.7.он красуються в траві ромашки, а там синіють запізнілі дзвіночки, а он горять пелюстки гвоздики.8.тілько сухо й дзвінко тріщать у саду цвіркуни, та шарудять стривоженя тополі. 1.відчинила вікно, і духмяна хвиля ранкової свіжості підхопила мене на крила спогадів.(речення розповідне, неокличне, складносурядне; складається з 2 частин, сполучник сурядності - і; перша частина - односкладне, означено-особове, непоширене, неускладнене; 2 ч. - умовно двоскладне, поширене, ускладнене).і так розібрати ще 2 складносуряні речення.