Іть скласти речення з словосполученням : набути широкого розмаху

Цього року будівництво сучасних багатоповерхових будинків набуло широкого розмаху та стало преорітетом для влади міста.

що потрібно людині для щастя і хто чи що робить нас щасливими? відповідь на це питання – неоднозначна. комусь потрібне визнання, комусь – гроші, а комусь достатньо сімейного затишку. особисто для мене щастя – це парадоксальне відчуття. буває тягнеться воно довго і так добре на душі стає. а буває – настає зненацька. наприклад, перевівши стареньку бабусю через дорогу. щасливим мене роблять найпростіші деталі: здорові батьки, друзі поруч, улюблений песик. також відчуття щастя мені дарує весна. коли перше тепленьке сонечко зігріває своїми промінчиками. все навколо прокидається, оживає і стає так добре та тепло на душі. для мене дуже важливо аби мої рідні були здорові. щодня бачити посмішку на їх обличчі – справжня радість, без якої я не можу жити. як же зробити людину щасливою? напевно, достатньо зробити приємний комплімент про зовнішність і її очі засяють по-іншому.   я вважаю, що людина не може бути щасливою без можливості проявити свої почуття. також, не менш важливим, мати заняття до душі, яке б приносило задоволення. отже, хоч щастя для кожного різне, та викликає воно в нас абсолютно однакові відчуття. тому, вірте в своє щастя і воно обовязково до вас прийде.

  Сьогодні вранці я збиралася на прогулянку,адже був вихідний день і мені нема було чого робити вдома. На вулиці була дуже гарна та ясна погода,яка так і манила мене. Коли я вийшла,то ,чомусь, нікого не було з моїх товаришів та друзів, і це мене  засмутило,бо дуже хотілося пограти  у нову гру. 
  Так я сиділа  дуже довго,але раптом,щось маленьке промайнуло в мене перед очима. Я не зрозуміла нічого і продовжумала сидіти на лавочці. Через декілька хвилин до мене ,з великими очима,підбігло діти,які голосно викрикували незрозумілі слова:
-Де?!
-Ти бачила?!
-А куди пролетіла?!
-Куди?!!
Я, не розгубившсь, запитала:
-Що і куди пролетіло? 
А вони мені:
-Тільки-но що біля тебе пролитав стриж,куди він полетів,куди?!
Я,трохи подумав,зрозуміла про що йде мова і сказала:
-Здається туди полетіла щось маленьке  і дуже швидке,-і показала у сторону до великого дуба.
Усі діти раптом побігли туди, і я вирішила не відставати від них.Коли ми підійшли до того дерева,то побоачили маленького стрижа,що лежав біля дерева майже не рухаючись. Діти,не помітивши мене, почали вигадувати,як до маленькій пташці,і я запропонувала:
-Давайте віднесемо її до діда Панаса,він дуже любить птахів і з радістю нам до
Діти дуже зраділи моїй пропозиції і кричали:
-Веди!
-Веди,скоріше!
І я відвела усіх до діда. Спочатку він уважно розглянув пташку,щось дуже швидко зробив,дав її води...і вона опритомніла. Виявилося,що у пташки було зламане крило,а дід Панас легко перев`язав його.
-Дякуємо вам!Дякуємо!-кричали ми діду. 
А потім усі і подякували мені:
-Дякуємо і тобі, ти нас дуже виручила! Пішли з нами гратися!
-Авжеж ходімо! - з радістю сказала я.
 Так я познайомилася не лише з новими й гарними друзями,а й до бідній пташці. Це був найкращий день! 
    

Надеюсь тебе понравилась моя сказка)