Нужно текст 5-8 речень на тему "моё любимое дерево"

У наших лісах дуже багато красивих і величних дерев, але хіба може бути дерево красивіше російської берізки. Струнка, немов в білосніжному сарафані, з довгим спадаючим водоспадом гілок. А березові гаї, немов у казку потрапляєш. В такому лісі дуже ясно і красиво і дихається легко. Але не тільки за красу я люблю березу. Це дерево має багато цілющих властивостей. У березні берізка напуває нас березовим соком, дуже смачний і цілющий напій. Берізку по праву можна вважати символом Росії, про неї складено багато переказів, казок, пісень, художники пишуть з неї картини. Береза ​​- символ гордості і чистоти!

Недалеко от Богуслава, коло Росі, в довгому покрученому яру розкинулось село Семигори. Яр в'ється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами; од яру на всі боки розбіглись, неначе гілки дерева, глибокі рукави й поховались десь далеко в густих лісах. На дні довгого яру блищать рядками ставочки в очеретах, в осоці, зеленіють левади. На високих гривах гір кругом яру зеленіє старий ліс, як зелене море, вкрите хвилями. Під однією горою, коло зеленої левади, в глибокій западині стояла чимала хата Омелька Кайдаша

(Іван Нечуй-Левицький , "Кайдашева сім"я")

Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ. 

Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині. 

Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом. 

Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть. 

У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.