Мне нужно написать стих на тему " треба бути щедрим ы вимогливим до себе"

Всі люди дуже різні. У них є свої особливі уподобання, звичайно ж, і музичні смаки. Деякі люди вважають за краще класичну музику, деякі ненавидять таку музику, тому що вони захоплені сучасною танцювальною музикою. Ми бачимо, що смаки дуже різні.

Що стосується мене, то я людина, яка може бути захоплена не тільки одним видом музики. Музика, яку я слухаю, зазвичай залежить від мого мінливого настрою. У мене може бути різний настрій протягом дня. Музика дуже важлива в моєму житті. Вона завжди може поліпшити мій поганий настрій. Прослуховування музики приносить мені величезне задоволення. Коли я сумна, то я люблю слухати повільні, спокійні і красиві мелодії.

Я закриваю очі і мрію, я відчуваю, що мене тут немає, і я дуже далеко від нашої планети. Мої мрії повністю розпадаються в моїх улюблених мелодіях. Це незабутні моменти. Невідчутно мій поганий настрій переходить в романтичний, я втрачена в мрійливості. Мені здається, що я літаю разом з вітром. Я відчуваю дивний, інший, але чудовий досвід, а так само і дивовижні емоції. Я сподіваюся, що люди, які захоплюються музикою як я, легко зрозуміють мої відчуття.

Коли у мене веселий настрій, то тоді я зазвичай слухаю швидку, енергійну сучасну музику. Я захоплююся багатьма сучасними українськими, російськими та іноземними співаками і групами. Кілька місяців тому я почала слухати іспанських співаків. Енріке Іглесіас – старший син знаменитого іспанського співака Хуліо Іглесіаса, Наталія Орейро – найпопулярніша співачка і актриса в Аргентині – серед моїх улюблених співаків. Я можу слухати їхні пісні багато разів на день. Я думаю, що я ніколи не втомлюся від їхніх пісень.

Під час читання мого твору, ви, можливо, подумаєте, що я захоплююся лише сучасною музикою. Але це не так. На сьогоднішній день існує багато модних груп і співаків. Вони мають величезний успіх серед молоді. Вони дуже популярні. Але це зовсім не означає, що їхні пісні і творча робота по-справжньому хороші. Я не збираюся критикувати їх. Адже багато сучасних пісень не варті того, щоб їх слухали, і це факт. Але зараз я розповідаю про себе.

Я люблю танцювальну музику і в той же час я дуже захоплююся класичною музикою. Я думаю, дуже дивно звучить, що підліток захоплюється класичною музикою. Але це правда. Існує одна причина, яка пояснює мою любов до класичної музики. Кілька місяців тому я закінчила школу мистецтв, де я навчалася грі на піаніно протягом 8 років.

У школі у нас були різні предмети. Але моїм улюбленим предметом була музична література. На цих уроках ми вивчали біографії багатьох знаменитих російських та іноземних композиторів. Ми слухали різні п’єси, опери, написані цими композиторами. Це було дуже чудово, цікаво і корисно для мене. Ці уроки змусили мене полюбити класичну музику.

Звичайно, у мене є мої улюблені композитори і п’єси. Я захоплююся творчими роботами Шопена, Ліста, Шуберта, Гендля. Я люблю грати їх п’єси. Я зазвичай виконую мої улюблені класичні п’єси – п’єси моєї душі, тому що вони є справжніми шедеврами класичної музики.

Я думаю, дуже корисно, що я вмію грати на піаніно. Коли я відвідую своїх друзів на дні народження, то іноді вони просять мене зіграти щось. Коли хтось хоче почути, як я граю, це приносить мені задоволення. Загалом, я хочу сказати, що я дуже люблю музику. Вона грає важливу роль в моєму житті. Я сподіваюся, що я змогла пояснити, як я люблю різну музику, і яке місце вона займає в моєму житті. Я думаю, що музика об’єднує людей і допомагає їм розуміти один одного.

 

Кожна епоха дає свої поняття про цінності. Для епохи середньовіччя характерне матеріальне збагачення, для епохи Відродження - духовне зростання, для епохи сорокових років XX століття - завоювання і загарбання. З цього прикладу можна багато сперечатись, можна наводити докази і свідчення, але одне є незмінним, те, що не вимагає доказів, твердження, що найбільше багатство — хліб. 
Коли хліба обмаль — його не може замінити ні золото, ні інші коштовності. Матеріальні блага нічого не варті, коли голодні їх виробники. 
Звернімося до історії: Радянський Союз у 1933 році продавав хліб за золото, коли Україна гинула від голодомору. Недаремно старі люди такі заощадливі, бо вони пережили це страхіття. Моя бабуся, даруючи мамі свою каблучку, застерігала: «Бережи, може колись за неї виміняєш шматок хліба». У роки Великої Вітчизняної моя бабуся ходила на село вимінювати продукти за речі. А у 1947 році, коли в місті відмінили хлібні картки, село вимирало від голоду. Божевільні від голоду люди здатні були на вбивство заради шматка хліба. 
Одного разу в музеї я бачив шматочок блокадного хліба, одноденну норму ленінградця. Я вжахнувся від побаченого, бо той сіро-коричиевий шматочок швидше нагадував землю, змішану з половою, ніж хліб. 
Пригадую фільм, побачений у дитинстві. Ішлося про дореволюційне село: господиня крає хліб, наділяє ним усю родину, а крихти змітає у долоню і їсть. Але були часи, коли хлібом не дорожили ні в місті, ні в селі. Тоді він був дешевим. Ним годували худобу, він лежав на смітниках. Це жахливо, коли хліб не шанують у місті, але ще більш жахливо, коли не шанують у селі. Мене дивує, як хлібороб може не цінувати хліб! Народна мудрість навчає нас: «Хліб — усьому голова», «Є хліб — буде й пісня». 1 дійсно, без хліба не буває смачною иайвишуканіша страва, а пісню заводить лише сита людина. 
Хліб — це геніальний витвір людини, у якого немає конкурентів. Хліб — це святиня. Не даремно хлібом і сіллю зустрічають бажаних гостей, хлібом-сіллю благословляють матері своїх дітей. І це не тому, що хліб і сіль — основні продукти, а тому що це уособлення рідної землі, символ праці і надії на майбутнє. Хліб — це міра совісті і людяності.