Твір роздум на тему чому я пишаюся своїм товаришем на українській мові ім'я друга влад

ответ:

у мене є товариш, якого звати влад. він має світлу голову, є бистрим на розум. влад дуже чемний хлопчик. він завжди швидко приходить на , коли я цього потребую. я також намагаюсь бути гарним другом для нього. але чи завжди я можу ним пишатися? я вважаю, що так. це мій близький товариш, з якого я можу брати приклад.

чому ж я пишаюсь своїм товаришем? я пишаюсь ним тому, що він зміг виграти важливий для нього конкурс з ійської мови. наступного навчального року влад поїде навчатись до ії. всього цього він досяг своїми стараннями. цього року він показав, як важливо бути беручким до праці. як каже мій товариш, працелюбність – запорука успіху. якщо весь час лічити ворон, то досягти чогось не вдасться ніколи. я вважаю, що мій друг – гідний приклад для наслідування. саме тому я ним по-справжньому пишаюсь!

З гнізда виліз маленький горобчик. Він оглянувся навколо і, змахнувши крильцями, полетів до курочок. Вони ходили по двору і клювали зерно, яке насипала їм хазяйка. Підлетівши до них і попросивши трішки їжі, горобчик подякував і полетів далі, у садок. Там кувала зозуля. Трохи поговоривши з нею, горобчик почав співати свою пісню. Після цього пташеня полетіло на грушу, де жила стара ворона. Трохи прокаркавши щось незрозуміле, вона одягнула окуляри і почала розказувати горобчику про природу, людей... Коли вона закінчила, горобчик дав їй свого зерна і полетів у гніздо.

Мамині руки – це найтепліші, найніжніші руки на землі. Так я думаю про руки своєї мами. Мабуть, кожна дитина буде за мною згодна. Всі люблять своїх матерів, а я свою люблю найбільше.

Моя мама – найкраща мама у світі. І її руки випромінюють добро та світло. Колись вони сповивали мене і гойдали. А потім допомагали робити перші кроки. Вони заспокоювали мене, коли щось не виходило. Потім мамині руки перший раз збирали мені портфелика до школи. Мама тримала мене за руку, коли вела у перший клас.

Коли я хворію, мама обов’язково пригорне мене до себе, приголубить. Вона робить мені гарячий цілющий чай, приносить ліки. Ії ніжні руки, мабуть, вміють лікувати, і скоро я вже одужую.

Мамині руки трудящі, вони не знають спокою. Ці руки дуже рідко відпочивають. З ранку до вечора вони трудяться: на роботі, вдома. Своїми добрими руками мама готує нашій родині смачні сніданок, обід та вечерю. Вона турбується про нас не тільки словом, але й справами. Я навіть знаю слова з пісні, що присвячені маминим рукам: «Мамині руки - колиска моя. Хліб у долонях, що сонцем сія».

Ми не завжди цінуємо все, що для нас робить мама. Часом ми не слухаємося її, погано себе поводимо, або забуваємо подякувати за її турботу. Але дар від маминих рук – найдорожчий у світі. І про це потрібно пам’ятати. Дуже важливо віддячувати мамі за ласку її добрих рук. Можна до й по господарству, власноруч змайструвати для неї подарунок, принести їй якісь солодощі. Можна навіть просто підійти та поцілувати її теплі руки. І сказати слова подяки.