Визначте кількість підрядних частин у реченні: коли листя зелене було, як трави стояли і квіти пахтіли, кудись несподівано сонце зайшло і білі пелюстки снігів полетіли (в. сосюра а) дві; б) три; в) чотири; г) п'ять.

Дві.

Объяснение:

1) Коли  листя зелене було,

2) як трави стояли і квіти пахтіли,

Долго писал так шо посмотришь

Объяснение:

Осінь. Напевно, немає жодної людини, яка б не любила таку прекрасну пору. З року в рік приходить золотоволоса красуня на зміну теплому літечку. Бере свої пензлі й хутко починає розфарбовувати кожен листочок. Бачили? Багряний, золотий, помаранчевий, жовтий – яких тільки кольорів не шкодує пані Осінь.

З особливою ніжністю ставляться до осені художники. Ось, наприклад, взяти відому картину народного художника Федора Манайла «Золота осінь». Яка ж вона прекрасна ця осінь на полотні. Красується собі різними барвами, випромінює світло та спокій.

На картині зображено могутній ліс, який вже давно встиг увібрати всі яскраві кольори. За лісом заховалися височенні карпатські гори. Видно, як снігом трохи притрусило схили. То нагадування, що вже скоро повіє холодом. А ось, в центрі картини, тече кудись вузький струмок. Вода в ньому також уже давно холодна-холодна. Тільки берізки не бояться того холоду.  Пускають свої листочки на воду. Пливуть ті листочки, схожі на кораблики, за швидкоплинною течією. Ген біля лісу ледь визирають хатки. Вони також відчули подих осені. Стоять собі одна біля одної, туляться, доповнюючи загальний образ. А над лісом легенький вітерець приніс важкі сіруваті хмари. От-от піде рясний дощ.

Художник зумів неймовірно точно передати всю ту красу, якою володіє наша Батьківщина. Тому від картини віє любов’ю, ніжністю, трепетом. А яскраві кольори допомагають насолодитися незабутніми хвилинками поряд із прекрасним

Дон Кіхот завЕршив Усі прИготуваННя до лицарСЬкої подорожі але не бажав відкладати на далі здійсненНя своїх намірів,тому нікому не казав про цей задум. Він удосвіта вбрався в панцИр,сів на коня. Росінанта надів на голову шолом,настромив на руку щит,узяв списа і виїхав за ворота будинку. Лицар був страшеННо задоволеНий,що так вдало почав сдійснювати свої бажаННя. Та не встиг Дон Кіхот виїхати в поле,як через деякий час пригадав,що його не висвЯчено в лицарі. Тому не мав права піднести зброю на будь-якого шляхетного суперника. Ці думки мало не змусили мандрівника залишити такий бажаНий намір. Але згодом він вирішив що його зможе висвятити перший,хто зустрінеТЬся на шляху. На цьому Ідеальго заспокоївся і поїхав дорогою,яку вибрав навмання. Так Дон Кіхот мандрував увесь день,а надвечір стомився і зголоднів.Ідеальго почав роЗдИвлятися навкруги,щоб потупбуватися про себе та коня. Недалеко від шляху,він помітив корчму та вирішив поїхати до неї . Нашому шукачу пригод вона нагадувала замок з чотирма баштами і блискучими дахами над ними.