Твір на тему: "дорога в майбутнє"або"не хлібом єдиним живе людина"​

ответ:

объяснение: майбутнє … ніхто з нас не в змозі передбачити його. але як же хочеться хоча б на мить, на одну хвильку, зазирнути в нього, побачити це невідоме і таке непередбачуване -жадане, далеке, цікаве.у кожного з нас свій шлях, дорога, якою ми маємо пройти самі, долаючи перепони, переборюючи труднощі, немало зусиль. але дуже важливо йти по ній з добрим серцем, чистою душею, світлими мріями. я дуже часто, як і багато моїх ровесників, замислююсь над тим, яким же воно буде – моє майбутнє? і чим довше я про це думаю,тим більше розумію, що мій майбутній життєвий шлях тісно пов'язаний з долею моєї батьківщини, країни в якій я народилася, яка дала мені можливість отримувати знання, життєвий досвід, країни, де я буду жити і працювати далі. мабуть, не все досконало в нашому житті, є дуже багато проблем, які потрібно вирішувати, труднощів, які потрібно долати, але хочеться вірити, що щире бажання людей, які прагнуть кращого для нашої країни, вміння цих людей, досвід і працелюбність, нашій молодій країні розвиватися і бути такою, в якій хотілося б жити і працювати нам, теперішнім і майбутнім її мешканцям. я не знаю свого майбутнього, тільки мрію про нього, але впевнена, як би не будувала своє майбутнє, якою життєвою дорогою не йшла, завжди буду старатися бути корисною, щиро людям і робити так, щоб люди, які будуть іти поруч зі мною, були щасливі й усміхнені.я дуже хочу бути щасливою у своїй країні, а якщо цього прагну не я одна, а сотні, тисячі, мільйони дітей, то впевнена: майбутнє у нас є, і воно буде прекрасне!

Людина, яка прагне знань, відчуває постійну потребу в їх поповненні. Чим більше вона пізнає, тим більше їй хочеться знати. Бо нові поняття, факти, ідеї розширюють коло інтересів, відкривають привабливі обрії ще не пізнаного. Не може приносити радість жодна справа, якщо ми не вміємо її виконувати. Тож треба наполегливо вчитися, щоб після тривалої навчальної праці відчувати ве­лике задоволення. Адже навчання дає пізнання, вміння і навички. Не треба боятись помилятися. Вміння вчитися на помилках — ключ до успіху.Щоб знайти своє покликання, справу всього життя, треба вчитися. Знання потрібні, щоб здобути професію. Про це треба замислитися вже в шостому класі. Безталанних людей немає. Є люди, що займаються не своєю справою. Найбільших успіхів людина досягає тоді, коли її здібності і схильності вчасно виявлені і розвинуті. Щоб вибрати професію, потрібно знати свої індивідуальні здібності. Школа повинна до учням обрати майбутню професію. Але багато залежить і від самих учнів. У кожного є улюблені навчальні дисципліни і ті, які здаються нам нудними і нецікавими. Хоча, на мою думку, нецікавих предметів немає. І якщо почати краще готуватися до «нецікавих» уроків, то незабаром вони стануть улюбленими. Знання додають упевненості у своїх силах, а це вже перший крок до успіху в житті.

Живучи далеко від свого батька, я сумую за ним, за його затишним, але маленьким будиночком біля річки. Коли я приїжджаю до нього, ми постійно виходимо до річки. Підходимо до мосту і сидимо під зеленої вербою в тіні. Завжди дивуюся мудрості цієї людини. Яка би проблема у мене не була, він завжди знає, що мені порадити. Мій батько - мій найкращий друг і порадник.

Зовсім недавно я зіткнувся з втішними і підлими людьми, які підставили мене на роботі. Мені хотілося довести їм, що це неправильно, і навіть змінити їх. Але мій батько, вислухавши мене посміявся і задумливо сказав: "Синку, не можна приклеїти до гусениці крила і змусити її літати, як метелик. Вона повинна зміниться сама"

Кожен раз в словах батька я відкриваю нові істини і починаю по-іншому ставиться до людей. Але головна його порада сама проста і розумна:" Головне - залишатися людиною"