Твір на тему: як я з батьками диким звірям взимку.

коли наступає зима звірі потребують нашої .саме тоді я з батьками вирушаю до лісу і на поле розкладати кормушки для звірів.я з татом наповнюю кормушки сіном для оленів і зайців.а мама насипає у кормушки овес і пшеницю.а ще ми підвішуємо годівниці для птахів на дерева .туди ми насипаємо різні крупи ставимо сало,калину,насіння із шишок.також ми підкормлюємо білочок для цього я з батьками насипаю у годівниці горішків.я дуже люблю годувати звірів.це для мене не просто цікаве спостереження,а й можливість врятувати чиєсь життя.

Сьогодні дома було дуже нудно. та я вирішила здійснити уявну прогулянку до лісу. переді мною стоя великій ліс., весь у золотому листі. зробивши декілька кроків я опинилася у зовсім іншому місці. куди не глянь, чаріва жива природа. і зовсім різна. не мае повторів, але все одно можно було заблукати у цій чарівній казці. коли я вишла на відкритий лужок, я побачила оленя. благородна тварина дивилася на мене, потім втекла у гущавину дерев. з відти було чути шурхіт листя. єхо лунало від усіх кутків. птиці співалу свою чарівну пісню, я шла та насолоджувалась нею. мені хотилось залишитися, але з іншоі кімнати долунав звук відкреваня двері, це примусило мене покинути моі думки. до кімнати зашла мама. я слізла з підвіконня, та пішла її. але я ще думала про золотий осіній ліс, и про те як там гарно.

Укожному прислів’ї відображається глибинна і мудрість народу, що формувалася тисячоліттями. не даремно прислів’я «не копай іншому яму, бо сам у неї впадеш» можна зустріти не лише у багатьох європейських мовах, а й навіть у біблії. цар соломон говорив: «хто копає яму, той впаде у неї, і хто буде котити на гору камінь, до того він повернеться». християни вірять у невідворотну кару, якої зазнає людина, яка заподіює комусь шкоду або має злі думки. біблія вчить не робити зла іншим, бо воно обернеться проти тебе ж самого. у тенетах, які зла людина розставляє для інших заплутається її нога. не лише християни вірять у неминучу відплату за злі вчинки. одним із найважливіших принципів, що лежать в основі буддизму є закон залежності будь-якого існування від справ, добрих та злих, що вчинені у попередніх втіленнях туші. «чорне, – казав засновник буддизму шакьямуні, – відрізняється чорним, а біле – білим. вчинок є початком будь-якого існування». буддисти вірять, що сума справ, вчинених живими істотами, підтримує існування всесвіту із усіма ступенями та , а якість вчинків визначає наступну форму втілення живої істоти. будда вважав, що за тим, чиї вчинки були злими, слідує страждання, як «колесо слідує за кроком в’ючної тварини», а за тим, хто вчиняв добрі справи завжди слідує щастя та блаженство, «наче тінь, ніколи його не ». не можна не звернути уваги на те, що всі релігії сходяться у тому, що добрі вчинки робити легше, аніж злі. звісно, віра у бога – справа кожної окремої людини. але не залежно від того, віримо ми чи ні, совість завжди підкаже, чи добрими є наші вчинки. скільки б не говорили атеїсти про те, що ніякої розплати за шкоду, заподіяну іншим після смерті не існує, історія людської цивілізації свідчить про зворотне. по суті, мова йде не про гріховні дії та божественну кару за них, а про відповідальність за вчинки кожної окремої людини та людства в цілому. зло, з рештою, є нічим іншим, аніж руйнуванням та знищенням. руйнуючи все навколо людство знищує само себе. яскравим свідченням цього є всі види зброї, війни та невідворотне руйнування екології нашої планети.