Скласти діалог на тему: 'головне для людини не освіта, а мудрість.'

Д - дитина М - мама Діалог на тему " Краще бути мудрим чи освідченим? (Д)-Матусю, ми сьогодні у ш�олі розбирали таке питання - "Краще бути мудрим чи освідченим?" (М)- Так Доню( синку),Я вважаю, що в нашому світі важливіше бути мудрим. Між освіченістю та мудрістю існує різниця. (Д)- Але яка!? (М)-Освіченим теж непогано стати: важливо добре вчитися у школі, читати хороші книжки та дивитися фільми, в яких є іскринка розуму. (Д)-Але якщо освіченість така потрібна? Тоді на,що нам мудрість? М) -Доню, я наголошую на тому, що мудрим бути важливіше. По-перше, мудрість – це розумність людини, вміння вірно приймати рішення в житті. Людина, яка є мудрою, добре засвоює знання та вміє застосовувати їх на практиці. Тобто, можна побачити, що сфера мудрості для людини в житті ширша, ніж сфера освіти. Адже освіта – це просто процес засвоєння знань, формування характеру особистості. Д) - Дякую тобі мамо! Я обіцяю, що я стану такою ж освіченою та мудрою як ти! М)- Молодець, я тобою пишаюся!

надеюсь норм

Объяснение:

Нарешті прийшла осінь. Я дуже люблю її, адже це така гарна, різнобарвна та чарівна пора року. Також, осінь -- це пора, коли доспівають більшість овочів та фрутів. Коли осінь заглядає в сад наливається соком виноград, і свіжі яблука ранет солодкі стають наче мед. Коли приходить осінь на душі стає одночасно і радісно і сумно, адже доводиться прощаватися із радісним співом птахів, які відлітають у вирій. Мені жаль тих тваринок які лягають у зимову сплячку, адже вони не побачать коли дерева одінуться у золоті шати. Але згодом ностане зима і все засне довгим сном: дерева, кущі, квіти та зелена трава. Однак осінь дивує і чарує все та всіх.

Якось у звичайнісінький спекотний літній день я почула за вікном незвично гучне цуценяче скиглення. Я збентежено вибігла на вулицю і побачила маленьке щеня біля свого дому. Саме-самісіньке воно сиділо під стінкою та дивилося на мене очима, сповненими благання та надії.
Важко навіть уявити, як і чому воно опинилося у моєму дворі. Я вирішила взяти його до себе та доглянути за виснаженою без води та їжі тваринкою. Батьки були не проти нового мешканця. Ми назвали цуценятка Семком. Так почалася моя найбільша літня пригода.
Вигодуваний песик після відпочинку став таким жвавим та грайливим, що я не мала ані хвилини нудьги до кінця канікул. Ми зранку до вечора бавилися з ним. Походи на річку стали ще веселіші, а друзі згуртувалися навколо нас із Семком у справжню міцну команду.
Для мене Семко став подією літа та улюбленцем, сподіваюсь, на довгі роки. Для нього ж наша зустріч, мабуть, стала подією цілого життя. Отак звичайне літо змінило наші життя: я знайшла собі вірного друга, а песик – дбайливу родину.