Скласти діалог на тему: "заговори, щоб я тебе побачив" - близько 12 реплік. будь ласка, !

-Катю, любов моя! Не цурайся мене! Я тебе не бачу, але я знаю, що ти сама гарна дівчина на світі. Я знаю, що ти та сама дівчина, яка мені потрібно. Не можу я жити без тебе, Катю! Аби ти знала, як я тебе люблю! Зоре моя, заговори, щоб я тебе побачив.. заговори, щоб я побачив твою душу.

-Ох, Микола! Невже ти не розумієш, що ти мені не припав до серця? Ну не можу я так! Ну не подобаєшся ти мені! Вибач, Миколо, але я бачу в тобі тільки друга. Я знаю, що це не правда! Ти мені брешеш. Тобі соромно, шщо я сліпий, ти не хочеш зі мною тягатися. Ану, не бреши! Кажи правду! Говори.

-Миколо, скільки разів тобі казати?! А якщо я скажу, що другого я кохаю? Тоді теж скажеш, що брешу?

-Так, скажу! Не бачу, Катю, я по твоїм очам, що я тобі не подобаюсь. Брешеш ти мені, от і все.

-Миколо, аби я тебе соромилася, я би з тобою зараз не говорила, і не відповідала б тобі на твої дурні запитання.

-Ой, рибонько моя, я знаю, це не ти. Не те щось ти мені говориш. Верзеш не те, що відчуває.. але все одно ти станеш моєю.

1. Після дощу вода в бухті скаламутніла, бо в неї з острова нанесло намулу.

2. Я Нептуну півкопи грошей в руку суну, аби на морі шторм утих.

3. Людина в небезпеці, коли вона бездуховна.

4. Погода стояла сонячна, так що шибки на вікнах миготіли.

5. Тепла ще не було, дарма що минуло кілька днів березня.

6. Якщо у тебе є хист до малювання, ти можеш стати художником - умови

Як не періщив дощ, але на дворі було тепло - допусту

Держімося землі, адже земля держить нас - причини

Аби було щастя, треба працювати. - мети

1. Павло пішов по алеї, і йому здавалось, ніби гілля в гущавині пригнічує його зверху до землі.

2. У прибалтійських народів існує легенда, пов’язана, з нещасливим коханням дівчини, яку забрало море

3. Як і минулого літа Інна з Мудриком подовгу мовчали – кожен про своє

4. Бачиш і ти, немов той ясень розмовляєш (Л. Укр.).

5. Цар Петро I навчався в Голландії корабельної справи, коли побачив соняшник (А. К.).

6. Чуєш у собі поклик поезії, але хто навчить тебе її чародійницьких тайн?

7. Сонце в степу так сліпучо світить, ніби ти опинився вже на іншій, ближчій до сонця планеті

8. У хату батько увійшов нерішуче, немовби жалів, що зайшов

9. Трава в покосах в’яне й просихає, і пахощі, як життєдайний струм, у груди ллються

10. Батько вчительки був маленький урядничок і ніяк не міг влізти з головою у своє урядництво

11. I засяяли відтоді блакиттю кулясті бані собору над плавнями, над всім білим світом дніпровським

12. Молодий горбоносий парубок в шинелі красиво повертає голову до нас і приязно усміхається

13. Він причепив до свого бриля червоний з вологістю кетяг калини, заглянув до нашої школи, завзято вдарив у дзвін та й пішов поміж садами в степи крутити крила вітрякам