Складіть речення з скаднопідрядною частиною порівняння ​

1. Сивина блищить у чорному чубі, наче озимина взялась інеєм на осінньому полі.

наче озимина взялась інеєм на осінньому полі це частина порівняння.

2. І ніхто, мабуть, тієї пісні не міг до кінця так зрозуміти, як він...

як він це частина порівняння.

3. Під стіною поспівав, як нерівний дзвін торкнув, сліпець-дідик з лірою.

як нерівний дзвін торкнув це частина порівняння.

Тим, хто вперше відкрив цю книгу, одразу впадає в очі незвичайна назва повісті — "Людина". Ця назва — не випадкова. Цим почесним званням нагороджує О. Кобилянська головну героїню своєї повісті. Так, саме "почесним званням". Адже далеко не всі мають право зватися цим словом. Це право треба ще заробити. І той, хто зветься людиною, повинен виправдати цей високий титул своїми вчинками, своїми переконаннями, своїм життя.

Якою ж повинна бути справжня людина? Що вкладає у значення цього слова Ольга Кобилянська? Відповідь на це питання ми знайдемо, увалено прочитавши її повість.

Головна героїня повісті — молода дівчина Олена, яка не може змиритися з бездуховністю міщанського середовища. Вона різко відрізняється від своїх ровесниць, від членів своєї родини та від усіх оточуючих, бо пропагує нові ідеї, нові погляди: "...небезпечні слова: соціалізм, натуралізм, дарвінізм, питання жіноче, питання робітницьке...". Звичайно, ані родина, яка мала консервативні погляди, ані ровесниці, які читали лише сентиментальні романи, не могли зрозуміти її. І тут ми бачимо величезну внутрішню силу дівчини, яка не зрікається своїх переконань, незважаючи на те, що ніхто з оточуючих не розуміє і не підтримує її. Це є однією з найголовніших ознак справжньої людини. Людина Кобилянської повинна мати власну точку зору та дотримуватись її попри все.

Таким є ще один герой повісті — Стефан Лієвич, молодий лікар, який привіз зі Швейцарії нові погляди на суспільне життя, на місце жінки в ньому. Він доводив, що майбутнє жінок — у їхніх руках, що освіта спрямує їх на нові шляхи: "...а зброя їх... яка чиста, яка сильна, як варто по неї сягнути! Се — знання, Олено!" Саме ця людина зрозуміла та підтримала героїню.

Але доля була немилосердною до дівчини. Стефан помер. Олена переносить і це горе, перемагає його, все ж залишаючись людиною, вільною та незалежною господаркою своєї долі.

Ще одне випробування ставить дівчині життя. Заради врятування своєї родини вона змушена була вийти заміж не за покликом серця. Це не є зрадою своїм ідеалам та життєвій позиції. Адже Олена робить це не заради себе. Вона здатна зносити будь-які злидні, але не здатна вона дивитись, як страждають близькі їй люди. Ми бачимо велику здатність до самопожертви і розуміємо, що Олена, як ніхто інший, заслуговує зватися людиною, бо, як справжня людина, живе заради інших.

Олена втрачає фізичну свободу, але її духовний світ залишається вільним, вона залишається все тією ж людиною.

Отже, бути людиною — значить жити високодуховним, цілеспрямованим життям, мати свою, незламну, життєву позицію. І ще більшої поваги заслуговує така людина, яка залишилась нею після всіх життєвих іспитів.

   Усі люди з'являються на світ однаковими. Діти плачуть, сміються, радіють. Але чому ж не кожна дитина, виростаючи, стає хорошою людиною?
   Багато залежить від батьків, їхнього ставлення до виховання. З раннього дитинства мати привчає мене бути добрим, щедрим, працьовитим. Батько навчає мужності, сміливості, вміння постояти за себе.Вчителі передають свій досвід, відкривають у нас ті здібності і таланти, про які ми і гадки не мали. 
    Справжня людина має бути доброзичливою, чесною, мужньою. Я най­більше ціную чесність, і сама намагаюся бути чесною. Чесність — як власна гідність, вона викликає повагу з боку інших людей. Не можна бути заздрісним і злим. Людина, яка допомагає рідним, близьким і просто тим, хто потребує підтримки в скрутну хвилину, заслуговує на пошану. Справжня людина піклується про своїх батьків, бо це найближчі люди на землі. Вона радіє успіхам друзів, не ба­жає зла іншим людям. 
Але всі ми — люди. І у всіх є свої бажання та уподобання, які іноді беруть гору над розумними законами моралі.
    Я вважаю, що як ти будеш поводитись, так само до тебе будуть ставитися твої друзі, вчителі, батьки. Кожна людина повинна прожити своє життя так, щоб їй не було соромно за прожиті роки.