До поданих іменників доберіть прикметники, узгодивши їх у відмінку, роді, числі: шасі, шосе, тбілісі, путь, степ, сирота, шимпанзе, манго, монако, бра, бюлетень, ваніль, гать, дзюдо, жабо, буг.

    1. Разом: врозтіч, нарозхват, унизу, уночі, допізна, натроє, чимдуж, декуди, напролом, відтепер, якнайкраще, щодня, аніскільки, мимохідь, насамперед, потихеньку, безперестанку.
    2. Окремо: по можливості, під гору, як слід, на жаль, таким чином, сам на сам, до лиця, по черзі, до речі, з розгону, на миить, уві сні, до сьогодні, до вподоби, за що, на вибір, без черги, по суті, до речі, без відома.
    3. Дефіс: ледве-ледве, по-сусідськи, по-людському, по-латині, хоч-не-хоч, ось-ось, десь-то, хтозна-як.

займенник  — повнозначна  частина мови, яка вказує на  предмети, але не називає їх. відповідає на питання  хто? , що? , який? чий? .

в українській мові займенники характеризуються розрядом, а також у певних розрядах родом, числом, відмінком.конкретне лексичне значення займенників виявляється тільки в контексті, коли мовець співвідносить їх з певними іменниками, прикметниками або числівниками.за значенням і граматичними ознаками займенникові слова поділяють на три групи:

ті, що співвідносяться з іменниками (відпові на питання  хто? , що? )ті, що співвідносяться з прикметниками (відпові на питання  який? чий? )ті, що співвідносяться з числівниками (відпові на питання  скільки? котрий? ) у реченні займенники можуть виконувати різні синтаксичні функції. вони можуть виступати тими самими членами речення, що й іменники, прикметники, числівники.