Синтаксичний розбір речення а літо йде полями і гаями, і вітер віє, і цвіте блакить.земля тремтіла у млості, і ронить пелюстки, і невідомі гості злімаютьсч в садкиповний синкт. розбір, 40 ів)

 Коли я ходжу до лісу завжди придивляюсь до природи.Така вона багата,така ніжна.Бачу,а там галявіна полна квітів.І ромашки і дзвіночки і всі всі квіти.Милуюсь я які вони красиві.Як малятка.Проходжу далі дерева які ніби посміхаються до мене.Вони мені вказують путь у великий світ самої Матінки природи.

 Входжу я у ту красу а там...Там всі рослини квітують,радіють.Такі вони ніжні такі...И бачу дерево стоїть дуже велике!Це - баобаб.Дуже красиве и велике дерево.І пішла додому радісна шо побачила красу неземну! Мамі розповідати які красиві квіти и дерева і Матінка Природа!

Всю свою історію Україна боролася за незалежність, за свободу думки, за українську мову, і ось вона отримала це все, а ви подивіться що з нею стало. З проголошення України незалежною пройшло не так багато часу, а вона йде не вгору, а вниз.
Послухайте тільки передвиборну агітацію всіх кандидатів, що звучала з політ реклами . Це говорять перші люди держави. Вони з до найнятих спеців описують в чому ми живемо через їхню тупість, свинство, бездарність, а найголовніше, що об'єднує їх - ненависть до України і народу України. Дивлячись на них, дійсно, душа болить за рідну Україну.
В Україні абсолютно нічого не робиться для проведення Євро-2012. А це ж міжнародний чемпіонат! І інвестиції нам дають, щоб ми тільки підготувались до нього, а ніхто нічого, тільки вигляд роблять, і гроші собі в кишені кладуть. А скільки б Україна могла заробити, скільки б фанатів приїхало.
В Україні нічого не робиться для того, щоб знизити алкоголізацію. Нинішня ситуація з алкоголізацією українського суспільства - це прояв масового хімічного ураження уповільненої дії, направленої на молодь та працездатне населення України. Однією з основних причин того, що в Україні масово процвітає явище алкоголізму, є те, що громадяни не бачать перспективи на майбутнє.
Корупція на митниці. Ввозять по дві пари взуття в одній коробці. Якщо ми і далі продовжуватимемо імпортувати все взуття по одному долару, то ніколи у нас не буде ні власного виробництва взуття, і ніколи не буде нормального бюджету.
У мене душа болить від усвідомлення, що занедбуються рідне слово й рідна культура, що молодь забуває народні пісні, що українська книжка в Україні мусить пробивати собі дорогу, немов на чужині.
Можливо, нам треба взяти те, що є і реалізовувати. А для цього нам потрібна єдність. Ми повинні дбати один про одного.