ПРИБЛИЖАЮТСЯ НА УКРАИНСКОМ

на украинском это-наближатися

Що було б, якби всі українці були, як одна сімя

   У сім'ї завжди дбають один про одного і допомагають у скрутні хвили. Я дуже люблю свою родину і також я люблю свій рідний народ, тому іноді уявляю що було б, якби всі українці були, як одна сім'я.

    Зважаючи на те що Українці -  дуже щирий,гостинний,доброзичливий,терплячий народ, нове життя стало б світлим і добрим. Були б кращі умови і панувало б порозуміння. Люди б вище цінував працю інших і самі намагались зробити щось краще, так як це принесе користь іншим. Ми б разом турбувались про стабільність держави і спільними зусиллями виводили її на нову арену всесвітнього визнання. Згуртована праця до б зміцнити національну гідність і до країні з економічними проблемами.

     Багато незгод випало на долю українців. На сьогоднішній день налічується велика кількість емігрантів, жебраків  та безхатченків. Хіба б було таке у щасливій родині? Де віра в те,що якщо ти десь оступився, то людина завжди протягне тобі руку до

Не будучи сім'єю ми не відчуваємо  того добробуту і підтримки, про яку мріємо! Тому будьмо щирими і привітними, тому що віра у краще майбутнє, підкріплена активними діями зближує народ і перетворюю в одну міцну сім'ю.

                                      Гарний учень
Славко пише твір. Пише, як мокре горить. То у вікно визирне, то почухається, то крадькома розгорне книжку. Не йшло в нього складати твір. Ну думає піду на вулицю може там мені ідея якась в голову прийде. Вийшов Славко на двір, а там до нього сусідська баба з своїм вичитуванням лізе : "Да що ж ти байдики б`єш, матері пішов би допоміг". 
Да Славку зараз не до цього він твір думає як складати. Побіг по вулиці та невстиг він, від баби відпочити як тут прибіг до нього пес з сусідньої вулиці. В хлопчика аж мороз іде поза спиною, сам того не зрозумів як опинився на груші, що коло квартири росте. А собака гарчить, зуби сцупила та думає, якби швидше зліз Славко, щоб йому всипати перцю. Пройшло години півтори як тут прибігає захеканий хлопчик та з подивом дивиться на Славка. І тут Слава не стримав і сказав 
- Я буду тебе до нових віників пам`ятати якщо забереш цю собаку! Бо мені твір писати треба.
- Добре зараз заберу, - відповів хлопчина.
Славко зліз з груші і пішов писати твір.