Прочитайте текст. Розставте пропущені розділові знаки і вставте замість крапок букви, де потрібно, іншим кольором. Диктант Україно Україно! Сер…це моє ненько! Як згадаю твою долю, заплаче серден…ко! Заросли шляхи т…рнами на тую країну мабу…ь я її навіки навіки покинув. Мабу…ь мені не вернутись ніколи додому. Любітеся брати мої Украйну любіте. Може мені на чужині лежать ле…ше буде, як іноді в Укра…ні згадувати будуть! О милий Боже України не дай пропасти на чужині в неволі вольним козакам! Уже либонь після Покрови вертався з Дону я. Я не нездужаю, нівроку, та щось такеє бачить око. В неволі тяжко, хоча й волі сказать по правді не було. Не проклену ж тебе доле а буду ховатись за валами. Та нищечком буду віршувати. І ти моя єдиная встаєш із-за моря з-за туману слухняная рожевая зоре! З творів Т.Шевченка.

Україно, Україно! Серце моє,ненько! Як згадаю твою долю,заплаче серденько! Заросли шляхи тернами на тую країну, мабуть, я її навіки, навіки покинув. Мабуть,мені не вернутись ніколи додому. Любітеся, брати мої, Украйну любіте. Може мені на чужині лежать легше буде, як іноді в Україні згадувати будуть! О, милий Боже України, не дай пропасти на чужині, в неволі вольним козакам! Уже, либонь, після Покрови вертався з Дону я. Я не нездужаю,нівроку, та щось такеє бачить око.В неволі тяжко, хоча й волі, сказать по правді, не було.Не проклену ж тебе, доле, а буду ховатись за валами. Та нищечком буду віршувати. І ти, моя єдиная, встаєш із-за моря, з-за туману слухняная, рожевая зоре!

В майбутньому я дуже хотів(ла) стати ветеринаром. Як на мою думку це чудова професія!.Я дуже люблю допомагати тваринам!. І в майбутньому ця професія була б чудовою. Йдучи в магазин за продуктами я бачу багато бідних тварин. Деякі не можуть ходити бо зламана лапка,а у інших  ще якісь проблеми з здоров*ям. Мені їх дуже шкода.Деякі люди просто йдуть собі по своїми справами і навіть не думають до тваринам.Можливо дати їм поїсти.їм важко шукати харчі аби не вмерти з голоду. Я з своїми друзями завжди допомагаємо тваринам чим зможемо! Саме тому коли я виросту я стану ветеринаром! 

У ранньому дитинстві ми вперше знайомимося з книгою. Перші казки, вірші, оповідання нам читають батьки. А потім ми й самі навчаємося розуміти друковане слово.

Книга з'явилася тому, що люди завжди прагнули зберегти і передати для нащадків свою мудрість, знання, красу художнього слова. З історії знаємо, що спочатку писали на глиняних табличках, папірусі, пергаменті. Лише згодом винайшли папір і почали друкувати книги.

Перші книги були рукописними. їх створення займало чимало часу і сил. Витоки вітчизняної рукописної книги починаються з часів Київської Русі. Завдяки літописам, які створювалися у монастирях, ми сьогодні маємо змогу знати про те, як жили наші предки. Найбільш детальний літописний звід укладений ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором. Називається він «Повість минулих літ» і розповідає про розселення слов'ян, про утворення держав, про перших руських князів. Рукописною книгою є також одна з найдавніших пам'яток української писемності — «Слово о полку Ігоревім».

Рукописні книги завжди цінувалися дуже дорого і користуватися ними могла обмежена кількість людей. Доступнішими книги стали відтоді, коли їх почали друкувати. Першодрукарями були Іван Федорів, Франциск Скорина, Єлисей Плетецький. Книгодрукування починалося з перших несміливих спроб, а потім цей процес удосконалився. Книг ставало все більше і вони були кращої якості.

Сьогодні важко уявити наше життя без книг. Вони допомагають нам здобувати освіту, дізнаватися більше про навколишній світ, життя інших людей. Друковане слово нерідко стає порадником у різних життєвих ситуаціях.

Книги — це справжня скарбничка мудрості. Недаремно здавна люди збирали книги, створювали бібліотеки, щоб зберегти ту інформацію, яка міститься у книгах. У Львові на одному з приміщень місцевої книгозбірні зроблено напис латинською мовою: «Тут мертві живуть і німі промовляють». Бо й справді, у книгах залишаються жити думки, прагнення, мрії не лише наших сучасників, а й представників минулих поколінь.

В Україні книгу шанували здавна, ще з часів Київської Русі. Книжна наука в нашій Батьківщині почалася за часів князювання Володимира. Ще більшого розквіту здобула при Ярославі Мудрому. В одному з тогочасних літописів зазначається, що князь кохався в церковних уставах, часто читав їх вдень і вночі. Він зібрав багато писарів, які перекладали книги з грецької мови на слов'янську.

Ярослав Мудрий не тільки сам любив книги, був освіченим. Він дбав і про розвиток освіти в державі. Один, історичний факт свідчить, що в Новгороді Ярослав зібрав триста дітей старост і священників і звелів навчати їх.

Народна мудрість каже, що книга вчить, як на світі жити. І це дійсно так.. Вона розкриває нам цікавий світ, допомагає мандрувати через століття і краще розуміти сьогодення.