Чому в першому речені перед і є кома а в другому немає?​

Пишу листа, бо зачекалася весни
І надто надокучили тумани,
Бо як у каламуті сивини
Можна розгледіти “вжевесну”…Зовсім рано
Ще виглядати трав яскравий пласт.
Я захотіла написати все словами
Мене ні простір не обмежує,
Ні час
Чекати весну –
Від душі пишу і прямо.А під ногами… Все, ну, як завжди
Нам заважають дурні і дороги.
Зими ще не розтанули сліди,
Але мені є зараз не до того.
Бо я виводжу кожну літеру-рядок,
В передчутті дуже простого дива.
У нас усіх є вроджений порок –
Ми любимо, щоб все було красиво…Я теж.
Не теплих слів.
Якщо це може у житті хоч щось змінити.
Пишу листа, бо захотілося весни.
Тієї, що змогла б усіх зігріти…

Одного разу зустрілись два півника на подвір*і. Один був Срібним, а другий Золотим. От розмовляють вони, та хваляться. " В мене гарний гребень. Я кожного ранку його вмиваю."-говорить Срібний. А був у нього дуже гарний та тонкий голосок, але хвалько він ніякий. "Я гарної вроди. Я швидше всіх на своєму подвір*і. - каже Золотий півник. Розсердився Срібний, що не він саий добрий, самий гарний та вдарив Золотого. Почалася бійка між хвальками. Та от на двір вийшла з хати баба. Побачила вона бійку та розняла їх. Питае вона, чому сваритись, а вони почали скаржитись друг на друга. Зрозуміла баба, що захвалилися вони, та сказала: "Хвалько Срібний та хвалько Золотий. Не треба бути такими. Всі однакові, всі вробливі та сильні, усі добрі, милі, міцні... Але хвалитися погано - це зло. Тому припиніть бійку та знову станьте друзями. Всі особливі." З того дня стали півники дружити, та знали вони, що всі на ріані.