До ть! Треба підкреслити дієслова як члени речення.1. Шестикласники почали (що робити?) писати диктант. 2. Лікарка (ищо зробила?) по пацієнтів (що?) зачекати в коридорі. 3. Сашко з Тарасом після уроків (що зробили?) пішли до магазину (для чого?) купити батарейки до годинника. 4. Пiсля тривалого відпочинку нарешті командир (що зробив?) видав наказ (який?) вирушати в дорогу. 5. Після важкого дня мама (що зробила?) прилягла відпочити й по сина (що?) забрати сестричку з дитячого садочка. 6. Метеорологи (що зробили?) спрогнозували мокрий сніг і сильний вітер на початку тижня.

Шестикласники почали писати диктант.

Лікарка попросила пацієнтів зачекати в коридорі.

Сашко з Тарасом після уроків пішли до магазину купити батарейки.

Після тривалого відпочинку нарешті командир видав наказ вирушати в дорогу.

Після важкого дня мама приягла відпочити й попросила сина забрати сестричку з дитячого садочка.

Метеорологи спрогнозували мокрий сніг і сильний вітер на початку тижня.

Объяснение:

Підкреслення подвійне*

  я дуже люблю малювати. у вільну хвилину сі за улюблену справу.

    нещодавно мама купила мені різнокольорові олівці, фарби та білий папір. спочатку з простим олівцем у руці обмірковую майбутній малюнок. згодом у справу вже підключаються кольорові олівці чи фарби. усім подобаються мої малюнки.

    одного дня тато вирішив зробити настінну виставку моєї творчості. усі підтримали його ідею. вона стала прикладом для моєї подруги. софія теж запропонувала удома наклеїти на стіні свої найкращі малюнки.

    рідні радіють моїм успіхам. на день народження брат подарував мені велику книгу з малювання. вона стала моїм незамінним помічником. вчить малювати тварин, рослини, людей. розповідає багато цікавого про художнє мистецтво, яке так захопило мене.

Чим я люблю займатися у вільний час? у мене все розписано похвилинно, мене до цього привчила моя мама. багато хто у дворі після школи цілими днями бігає по вулиці, я завжди їм дивувався, адже якщо проводити більшу частину свого життя не займаючись нічим корисним, то і виростеш вуличним дитиною. мій день розписаний зовсім по іншому. прийшовши зі школи першим ділом я обі і роблю є завдання. я вважаю, що це потрібно робити відразу, поки я налаштований ще на навчання. потім я ходжу на додаткові завдання з ійської мови. вчитися мені подобається, тому мені легко дається і сидіти на додаткових завданнях мені дуже подобається. відразу після ійської мови я йду в басейн, там я проводжу по півтори години. плавати мені дуже подобається, в майбутньому я планую стати спортсменом. часто їжджу на змагання, займаю перші та другі місця. мені не страшна будь-яка погода, лише б не пропустити заняття. після плавання я вже можу пограти зі своїми друзями у дворі. а вечорами ще люблю посидіти за комп'ютером і пограти в комп'ютерні ігри.ось такі у мене будні кожен день. а от вихідні у мене вже більш насичені. кожні вихідні ми їздимо в село до бабусі. там я відпочиваю вже на повну силу. влітку плаваю на річці, загоряю, а взимку спускаємося з гори, ходимо на ковзанку. ну і звичайно я завжди бабусі і дідуся. вдень нагодувати качок, кроликів. з дідусем ходимо косити корові. так само коли садимо або копаємо картоплю я теж приймаю в цьому участь. вечорами у мене є моє персональне завдання, це ходити зустрічати корову з пасовища. я вважаю, що я добре проводжу свій вільний час, а головне що правильно. так мої батьки навчали мене, так їх вчили мої бабусі і дідусі і так я буду вчити своїх дітей. я не хочу бути вуличним дитиною який крім поганих слів ні чого не знає. я хочу бути як мій тато, він домігся в житті багато і все з-за того, що в дитинстві з розумом розподіляв вільний час.