Прийменники вжито правильно в словосполученні: А) по вихідним дням, Б) передати по радіо, В) діяти по наказу, Г) приємний по смаку, Д) у всіх випадках допущена помилка.​

Б)

Объяснение:

передати по радіо- єдине правильне словосполучення. У всіх інших є помилки

Відповідь: А

Пояснення:

1. Разом пишуться складні сполучники, які становлять тісне поєднання повнозначних слів із частками або прийменниками: адже́, ані́ж, втім, зате́, мо́вби, на́чеб, на́чебто, немо́в, немо́вби, немо́вбито, нена́че, нена́чебто, ні́би, ні́бито, ніж, о́тже, ото́ж, приті́м, прито́му, причі́м, причо́му, проте́, се́бто, то́бто, це́бто, щоб, якби́, якщо́; також слова: або́що, то́що.

Увага. Сполучники зате́, проте́, щоб, якби́, якщо́, які пишуться разом, треба відрізняти від однозвучних самостійних слів, що пишуться з прийменниками за, про та частками би, як окремо. Так, сполучники зате, проте можна замінити одним із протиставних сполучників а, але, однак, тоді як прийменники за, про та вказівний займенник те такій заміні не підлягають. Пор.:

Хоч не застав Івана дома, зате пройшовся; але: За те оповідання його похвалили.

Сполучник щоб легко відрізнити від займенника що з часткою б, оскільки на займенник що виразно падає наголос. Пор.:

Сказав, щоб усі прийшли; але: Що б ви сказали, кали б я не приїхав?

Сполучники якби, якщо можна відрізнити від однозвучного з ними прислівника як із часткою бита займенника що за до контексту, бо на прислівник як завжди падає логічний наголос. Пор.:

Якби тут був мій товариш!; але: Як би краще виконати завдання!

Якщо хочеш, до тобі; але: Як що трапиться, нарікай на себе.

2. Окремо пишуться:

а)Сполучники з частками б, би, ж, же: або́ ж, адже́ ж, але́ ж, а я́к же, бо ж, коли́ б, коли́ б то, о́тже ж, хоча́ б, хо́ч би.

б)Складені сполучники: дарма́ що, для то́го щоб, за́мість то́го щоб, з ти́м щоб, з то́го ча́су як, незважа́ючи (невважа́ючи) на те що, пі́сля то́го як, при цьо́му, та й, та́к що, тимча́сом як, тому́ що, у мі́ру то́го як, че́рез те що й под.

3. Через дефіс пишуться сполучники отож-то, тим-то, тільки-но, тому-то.

Рід незмінюваних іменників визначається за такими правилами:
а) назви осіб мають рід відповідно до статі: мсьє, денді — чоловічий рід; мадам, леді, пані — жіночий;
б) назви тварин мають, як правило, чоловічий рід: кенгуру, поні, шимпанзе, колібрі, але цеце (муха), івасі (риба) — іменники жіночого роду;
в) іменники — назви неістот належать до середнього роду: боа, кашне, шосе, галіфе, але авеню (вулиця), пушту, урду (мова), кольрабі (капуста) — іменники жіночого роду; сироко, торнадо (вітер) — іменники чоловічого роду;
г) власні назви мають рід відповідно до роду загальної назви: Туапсе — місто (середній рід); «Юманіте» — газета (жіночий рід); Міссурі — річка (жіночий рід); Кюсю — острів (чоловічий рід);
ґ) у складноскорочених іменниках, утворених із перших букв або звуків, рід визначається за родом головного слова словосполучення: ГЕС — гідроелектростанція (жіночий рід), СКБ — спеціальне конструкторське бюро (середній рід). У словосполученні і реченні рід незмінюваних іменників виражається за до слів, із якими ці іменники пов´язані: красива леді, широке галіфе, кришталеве бра, «Юманіте» повідомила, Міссурі розлилася, шимпанзе стрибнув