Синтаксичний розбір речення Високий дуб шанобливо схилив своє листя перед нами закрив від вітру заспівав сумні пісні.

Якщо що схилив це є дієслово, своє та нами є займеники

                                   Чарівна осінь.

       Минуло літо .Владною господаркою йде по рідному краю чарівна осінь.

Заквітчала вона поле,ліс,сади і парки.Осінь пофарбувала золотом вбрання дерев.Трава пожовкла і прилягла до землі .На ланах ніжною зеленою щіточкою зійшла озимина.Ліс одягнувся в яскравий одяг.Тільки величаві сосни і ялинки стоять у зеленому вбранні.На блакитному небі пливуть у далечінь білі хмари.Ласкавий вітер натягнув у повітрі срібні струни.Це летить тоненьке павутиння.Настало бабине літо.

       Щедра осінь,частує всіх своїми дарами.Чарівниця про всіх дбає. 

сойдет?

Одного разу зі мною трапилася неприємна пригода. Мабуть, в мене ще мак цвів у голові. Розпочалося з того, що в крамниці мені дали більшу здачу, ніж потрібно. Я одразу вхопив очами, що грошей було більше, та не сказав продавцеві, бо давно вже поклав очі на наклейки з автівками, а батьки були проти купувати їх. Тож я витратив гроші на ці наклейки. Та коли прийшов додому, якось мені неспокійно на душі було. Соромно, хоч і грошей було на одну панюшку. І наклейки зовсім не радували. Тоді я пішов до мами та виклав їй усе як на духу. Від сорому моє обличчя налилося жаром. Та мама сказала, що нічого страшного. Якщо я зрозумів, що на чужому нещасті щастя не збудуєш, тож нехай це буде для мене урок. Вона дала мені грошей, які я відніс продавцеві. Та була приємно здивована та подякувала мені за чесність. В мене ніби камінь звалився з душі.