Всім привіт. До ть будь ласка. Нижче кину завдання. Дякую. Завдання: 1) 1. Усі слова пишуться через дефіс у рядку А) виставка/продаж, віце/прем’єр, кіно/студія; Б) зерно/очищення, водо/провід, південно/східний; В) хіміко/біологічний, екс/чемпіон, максі/спідниця. 2. Усі слова пишуться разом у рядку А) кисло/молочний, темно/синій, сільсько/господарський; Б) миро/любний, радіо/комітет, гори/цвіт; В) машино/будівний, густо/населений, віце/президент. 3. Усі слова пишуться разом у рядку А) семи/поверховий, низько/температурний, відео/запис; Б) військово/полонений, світло/синій, авто/перегони; В) історико/літературний, кисло/молочний, екс/міністр. 4. Слово з помилкою написано в рядку А) жовтогарячий, чорнозем, вищезазначений; Б) столярно-механічний, нафтосховище, авто-шляхи; В) горицвіт, малознайомий, міні-спідниця. 5. Усі слова написано правильно в рядку; А) півкласу, півстоліття, пів’Ялти; Б) нафтосховище, відео-сюжет, піводеси; В) культурно-освітній, пів-Немирова, багатогалузевий. 6. Усі слова написано правильно в рядку А) проїздний, півкоробки, напівзабутий; Б) духмяний, національно-визвольний, мистецтвознавець; В) всесвітньо-відомий, світло-сірий, семилітній. 7. Утворіть від наведених слів прикметники за до суфікса –ськ. Лейпциг, Воронеж, кріпак, парубок, студент, ткач. 8. Утворити від наведених слів іменники Зразок : Тернопіль - Тернопільщина Вінницький, Галицький, Острозький, Немирівський, гуцульський, Сумський. 2) Виконати редагування тексту. Панас Мирний, “Хіба ривуть воли, як ясла повні?” ПОЛЬОВА ЦАРІВНА На дворі весна в повні. Куди неглянь — скрізь розвернулося, роспустилося, зацвіло пишним цвітом. Ясне сонце, тепле й приязне, ще невспіло наложити палючих слідів на землю: як на великдень дівчина, красуєця вона в своїм роскішнім убранні... Поле — що безкрає море — скільки зглянеш — розіслало зилений килим, аж сміється в очах. Над ним синім шатром розіпялось небо — ні плямочки, ні хмарочки, чисте, прозоре — погляд так і тоне... З неба, як ростоплене золото, льється на землю блискучий світ сонця; на ланах грає соняшна хвиля; під хвилею спіє хліборобська доля... Лигенький вітрец подихав з теплого краю, перебігав з нивки на нивку, живив, освіжав кожну билинку... І ведуть вони між собою тихутаємну розмову: чутно тільки шелист жита, травиці... А з гори лине жайворонкова пісьня: доносиця голос , як срібний дзвіночок, - тримтить, переливається, застигає в повітрі… Перериває його перепелячий крик, зірвавшись у гору; заглушає докучне сюрчаня травяних коників, що як не розірвуться, - і все те злеваєця до купи в якийсь чудний гомін, уривається в душу, розбуркує в ній добрість , щирісьть, любов до всього… Гарно тобі, любо, весело! На серці зтихають не годи; на думку нелізуть клопоти: добра надія обгортає добрими думками , бажанями… Хочеться самому жити й любити; бажаєш кожному шчастя. Не даром у таку годину - аби неділя або яке св’ято – хлібороби виходять на поле хліба обдивлятися.