У наведених прикладах - лексичні помилки. Відредагуйте та запишіть правильно ці речення.1. Молода джівчинка2. Відредаговані помилки3. Сучасна модерна цивілізація.4. Потенціальних можливостей.5. Особисто я думаю.6. Свого власного успіху.7. Перший дебут.8. Вільна вакансія.9. Вітальний адрес.10. Беззаперечні аргументи доказів.11. Масові природні катаклізми.12. Він запитав у неї

1)Молода дівчина.

2)Виправлені помилки.

Інтелект — це, безсумнівно, величезна перевага, але його недостатньо. Часом інтелектуально обдаровані люди не досягають усього, чого хочуть, бо заважають самі собі. Якщо ви опинилися в такій ситуації, ми маємо для вас гарну звістку: коли ви зрозумієте свої недоліки, ви зможете їх виправити. Ось п’ять проблем, з якими зазвичай мають справу розумні люди.

1. Розумні люди часом недооцінюють такої навички, як вміння вибудовувати стосунки. Дуже розумні люди іноді вважають, що завдяки їхньому інтелекту успіх є неминучим. Але вони в цей час не розуміють важливості інших навичок. Наприклад, людина, якій важко вдається дипломатія на робочому місці, може списувати її з рахунків як дратівливий чинник. Також люди з високим рівнем інтелекту можуть вважати комунікабельність обов’язковою рисою секретаря, а не керівника. Через це вони не витрачають часу і сил на розвиток подібних навичок.

Такі погляди з’являються не просто так. Більшість людей має природне бажання досягти успіху завдяки своїм сильним сторонам і уникати роздумів на теми, у яких вони не надто обізнані. Тямущі діти зазвичай ще в ранньому віці переконуються, що їхній інтелект цінують. Вони ростуть і бачать, які вони розумні. Під час навчання в школі такі діти досягають успіху легше, ніж їхні однокласники. Зрозуміло, чому, стаючи дорослими, вони продовжують основну увагу приділяти інтелекту.

Але зазвичай для руху кар’єрною драбиною потрібен не лише інтелект. Якщо ви зосереджені на своїх найсильніших сторонах і не намагаєтеся посилити слабкі, ви собі шкодите.

Пам’ятники різних історичних періодів, які встановлені на території України, визначають, що саме в історії держави українці хотіли би зберегти і подовжити у майбутньому. Якщо Україна і надалі вшановуватиме пам’ять людей, які вбивали «інакомислячих», розпалювали міжетнічну або релігійну ворожнечу, то збудувати нормальну державу навряд чи вдасться.Нам зараз надзвичайно важливо, щоб навіть тих українців, які загинули у Радянській армії, у Червоній армії, щоб ми їх вшановували по-українськи. Адже вони були українцями! Активність українців, які воювали проти нацизму у різних арміях (у Червоній армії, в УПА, в арміях антигітлерівської коаліції), та кількість жертв, які понесли українці у Другій світовій війні, зобов’язують нас вшановувати їх саме по-українськи, а не по-радянськи. На жаль, 23 роки ми робили це у радянському стилі. Цього року (а насправді, ще минулого року), врешті-решт, ми запроваджуємо українську традицію вшанування героїв і жертв