Відредагуйте речення. 1.Щиро дякую Вас за привітання. 2. Свій ювілей віломий вчений зустрічає наповненим новими цікавими ідеями. 3. З нагоди випуску стотисячного комбайна колектив цеху вітаємо. 4. Учителька балакала про особливості звертання в українській мові. 5. Червоною ниткою автор проводить цю думку у творі. 6. Щоб щасливо жити у мирі та злагоді треба творити та дарувати лобро.Відредагуйте речення. 1.Щиро дякую Вас за привітання. 2. Свій ювілей віломий вчений зустрічає наповненим новими цікавими ідеями. 3. З нагоди випуску стотисячного комбайна колектив цеху вітаємо. 4. Учителька балакала про особливості звертання в українській мові. 5. Червоною ниткою автор проводить цю думку у творі. 6. Щоб щасливо жити у мирі та злагоді треба творити та дарувати лобро.Відредагуйте речення. 1.Щиро дякую Вас за привітання. 2. Свій ювілей віломий вчений зустрічає наповненим новими цікавими ідеями. 3. З нагоди випуску стотисячного комбайна колектив цеху вітаємо. 4. Учителька балакала про особливості звертання в українській мові. 5. Червоною ниткою автор проводить цю думку у творі. 6. Щоб щасливо жити у мирі та злагоді треба творити та дарувати лобро.

1.Щиро дякую Вам за привітання. 2. Свій ювілей відомий вчений зустрічає, наповнений новими цікавими ідеями. 3. З нагоди випуску стотисячного комбайна, вітаємо колектив цеху . 4. Учителька розказувала про особливості звертання в українській мові. 5. Червоною ниткою автор проводить цю думку у творі. 6. Щоб щасливо жити у мирі та злагоді, треба творити добро та дарувати його.

Объяснение:

5 Не знаю сори

На мою думку , книги відіграють важливу роль у житті суспільства, у формуванні особистості. Я переконана, що книга може змінити життя людини.

Зі свого досвіду можу сказати , що компьтер ніколи не замінить книгу. Сучасна молодь переконана: подивитися фільм набагато простіше, цікавіше і приємніше. Але це не так. На мою думку, кіномистецтво - це велике досягнення людства. В світовому, в тому числі, і в українському доробку, є багато хороших фільмів, які можна із задоволенням подивитися, насолодитися грою акторів. Проте, часто, коли я дивилась фільми, екранізовані за щойно прочитаними творами, я розчаровувалась.

Наприклад, я була в захопленні від роману Івана Багряного "Тигролови", що був екранізований у 1994 році. Мене вразило те, з якою майстерністю письменник описав переживання, внутрішній стан, почуття героїв, зародження чистого кохання між Григорієм Многогрішним та Наталкою Сірківною, роздуми Григорія над минулим і майбутнім, добрі пориви старого Сірка, міцну дружбу двох Грицьків і теплу турботу матері - берегині домашнього затишку. Прочитавши книгу, я захотіла переглянути фільм, але, на превеликий жаль, я не побачила нічого того, що мені хотілося б: героїв твору я уявляла зовсім іншими, характери не розкрились повністю, про їхні думки не можна було здогадатись.

Отже, я переконана, що навіть у нашому інформаційному суспільстві значення книги збереглось і ніколи не втратить своєї цінності.

Після краху тоталітарного комуністичного режиму в умовах національного відродження й відновлення української державності, цілком природно, значно зріс суспільний інтерес до історії України й особливо — до походження та історії української мови як основної ознаки нашої нації.

Коли йдеться про виникнення української мови, у свідомості переважної більшості зацікавлених громадян вона часто асоціюється із сучасною літературною мовою, тобто тією, яка щодня звучить по радіо й телебаченню, яку вивчають у школах, якою друкують книжки, газети й часописи і т. ін. Проте слід пам’ятати, що національна мова — це не тільки спільна для всієї нації літературна мова, опрацьована майстрами художнього слова, але й мова народна, що має діалектні відмінності на різних територіях України.

Щодо походження сучасної української літературної мови жодних проблем немає: загальновідомо, що її започаткував І. Котляревський творами «Енеїда», «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник», а її основоположником став Т. Шевченко. Вони почали писати свої твори народною мовою на основі українських середньонаддніпрянських говорів. До І. Котляревського і Т. Шевченка в Україні були дві літературні мови: церковнослов’янська, запозичена від болгар разом із прийняттям християнства, і староукраїнська писемно-літературна мова (ХІІІ — ХVІІІ ст.). На давній Русі також було дві літературні мови. Поряд з церковнослов’янською виникла на її основі також давньокиївська (інша назва — давньоруська) писемна мова зі значним впливом місцевих мовних особливостей. Її використовували для світських потреб — у державному управлінні, у князівських канцеляріях, літописах, в оригінальних і перекладних художніх творах тощо. Цією мовою були створені «Повість минулих літ», «Слово про Ігорів похід», «Руська Правда» та багато інших.