Записати слова, знявши риску. В/гору, сам/на/сам, любо/дорого, раз/у/раз, на/весні, пліч/о/пліч, само/вільно, власно/руч, де/небудь, на/перекір, (с) першу, (у) зимку, (ані) скільки, (без) вісти, (по) моєму, (на) зразок, (за) одно, (де) коли, (без) кінця краю, (що) (як) найбільше, (у) знаки, (з) дня (на) день, (будь) коли, (над) голодь.

Вгору, сам на сам, любо-дорого, раз у раз, навесні, пліч-о-пліч, самовільно, власноруч, де-небудь, наперекір, спершу, узимку, аніскільки, безвісти, по-моєму, на зразок, заодно, деколи, без кінця-краю, щоякнайбільше, узнаки, з дня на день, будь-коли, надголодь.  

На полотні зображений пасічник, колишній запорожець, який літнім днем ​​в саду, в тіні дерев, пригощає гостя — козака-запорожця. Запорожець сидить з бандурою біля куреня і розповідає про свої походи. Перед ними на землі розстелена скатертина з частуванням. До козака дружина господаря привела дітей, щоб показати гостю. Дівчинка постарше поводиться вже впевнено, а хлопчик у білій сорочці соромливо мне в руках шапку. Напевно, і господар, і гість задумалися в цю хвилину про те, що хлопчина незабаром стане козаком, а значить, захисником Вітчизни. Нас досі захоплює величезна майстерність живописця, який зумів втілити на полотні дихання минулого життя; так само зачіпає нас сором’язливість хлопчика перед гостем із Запоріжжя — відважним козаком, лицарем України, захисником свободи.

У багатобарвності й могутності рідного слова втілено красу людини -
творця мови, садівника прекрасного на землі. Рідне слово окрилює нас духовністю,
любов'ю до пісні, до матері.
Для кожного народу рідна мова - найдорожча. У мовну скарбницю нашого
народу несуть красу душі й пламінь рідного слова найкращі письменники. Скількома
словами вони користуються? Звернімося до творчої спадщини геніального Кобзаря.
Словник мови поетичних творів Тараса Шевченка охоплює більше десяти тисяч слів,
а прозових - понад двадцять із половиною тисяч. Хіба вдалося нам підрахувати
всі слова у творах Шевченка, виявити словниковий запас великого поета? Немає
сумніву, що наш Кобзар володів й іншими словами української мови, хоч у художній
творчості їх не використовував.