1. Відокремлюються: (1 б.) а) лише другорядні члени речення; б) лише підмет і присудок; в) лише прикладки; г) лише непрямі додатки. 2. Укажіть речення з відокремленим означенням (розділові знаки пропущено) (1 б.) а) Довкола розкошують некошені і нетолочені бур’яни. б) Ще здалеку заманячили на дорозі сани зазеленіла присипана снігом ялинка. в) До княжої світлиці ввели Богуна міцно зв’язаного сирівцями. г) Мене до тебе принесе з паперу зроблений літак. 3. Укажіть речення, ускладнене відокремленою прикладкою із сполучником як: ( 1 б. ) а) Як справжній митець, Галина Кальченко вміла захоплюватись, природною була її глибока схвильованість перед виявами людської мужності… . б) Життя – як ріка. в) Школа – як неспокійний гомінкий вулик: гуде, шумить, сповнений дитячим галасом г) Як представник радикальної партії І.Франко багато роз’їжджав по Галичині. 4. Перебудуйте подані речення так, щоб вжиті в них невідокремлені члени стали відокремленими і навпаки. ( 2б. ) 1) Засмагла від роботи рука, нам сіє благодатний мир. 2) Літній день, безхмарний і жаркий, гнав нас у холодок. 5. Перепишіть, розставте пропущені розділові знаки. Визначте та підкресліть відокремлені члени речення. ( 4б. ) Щасливиця я маю трохи неба і дві сосни в туманному вікні. Срібним маревом повиті коло сіл стоять тополі. Щасливі ми залишали футбольне поле. Солов’ї нічні товариші мої у сад злетілись до вікна. 6. Зробіть синтаксичний розбір речення. (3б.) Тепла ніч, напоєна степовими пахощами, пропливала над Асканією.

Мов поганих не існує в світі, Є лише погані язики. А. Бортняк
Раби – це нація, котра не має Слова. Тому й не зможе захистить себе. Оксана Пахльовська

Мова – це наша національна ознака, в мові – наша культура, сутність нашої свідомості. Іван Огієнко
Руйнування мови – основи національної культури – це вже не просто вина, а злочин держави перед народом. А. Мокренко
Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу. Ліна Костенко
Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб. Іван Огієнко

Основу святкового календаря складав 12-місячний рік. Він був пов'язаний з трьома сонячними фазами: зимовим і літнім сонцестоянням, а також літнім рівноденням. Найхарактернішим атрибутом свят було запалення священного "живого" вогню, який добувався тертям. Християнство прийшло на Русь із Візантії, маючи свої власні традиції й ретельно розроблений культ. Насаджуючи свій літургічний календар подій "священної історії", християнська церква намагалась викорінити "богомерзькі" традиції язичницьких вірувань та обрядів. Цей процес релігійного двоборства затягнувся на довгі століття і не увінчався остаточною перемогою православ'я. І зараз у багатьох дійствах, приурочених церковним святам, можна впізнати пережитки стародавніх язицьких традицій. На Поділлі язичницька обрядовість мала глибоке і міцне коріння. В календарі подолян не було чітких розмежувань між зимовими, весняними, літніми та осінніми сезонами. Кожен з них логічно переходив в наступний, створюючи замкнений цикл вічного кругооберта природи, чергування періодів роботи і відпочинку. Найсприятливішим для селянського дозвілля був зимовий період, особливо насичений різноманітними звичаями та обрядами. Святом, коли "вводиться літо в зиму", на Поділлі вважали Введення (21 листопада за старим стилем). З ціїю датою пов'язано чимало прикмет, прогнозів і магічних звичаїв. Характерним звичаєм Введення був прихід першого відвідувача - "полазника". В основі його лежить "магія першого дня" - віра людей в щасливу або нещасливу прикмету. На Введення не заходила першою до хати жінка або дівчина - це могло принести нещасття. Проте візит чоловіка обіцяв щастя і добробут. "Магії першого дня" дотримувались і в інші свята (на Миколи (6 грудня), на Ганни (9 грудня) та на Різдво (25 грудня)).