Накресліть схеми складних синтаксичних конструкцій. Років тягар ляга мені на плечі, Мій полудень зі мною вже на «ти», І все частіш повторюю, до речі: Життя прожить — не поле перейти. А молодість, хоча вона й далеко, На крилах раптом думу принесе: Бува, і поле перейти нелегко, Якщо воно люється все...

Діалог на тему:  "Природа рідного краю"
Головні герої: Віктор, Андрій, Марія Іванівна та діти.
- (Марія Іванівна) Ну що дітки, ось ми вже біля лісу...
- (Віктор) Той що, мені однаково. Не люблю ліс.
- (Андрій) Віктор, не кажи такого. Ліс - це величезна скарбниця нашої країни.
- (Марія Іванівна) Правильно Андрійко, адже ліс це надзвичайна краса. А яке тут повітря...
- (Віктор) Для мене виїзд на природу - це тяжко, тому що я боюсь кліщів, диких звірів. Доречі я читав, що приблизно рік потому, тут зловили дикого кабана!
- (Марія Іванівна) Діти, а вам тут подобається?
- (Діти) Так! Дуже...
- (Андрій) Марія Іванівна, а тут справді є дикі звірі? Адже це для нас небезпечно!
- (Марія Іванівна) Не переживайте, тут все безпечно, тому що диких звірів, вже половили.
- (Андрій) Ну що ж пішли, будемо розбивати табір.
- (Марія Іванівна) Так йдемо всі обережно.
- (Діти) Ми зрозуміли Марія Іванівна.
- (Марія Іванівна) Вікторе, що в твоєму розумінні означає ліс?
- (Віктор) Ліс - це сукупність певної землі, де ростуть дерева та рослини.
- (Марія Іванівна) А якщо більш літературною мовою!
- (Віктор) Ліс - це багатство, краса всього світу.
- (Андрій) А для мене ліс - це легені нашої планети.
- (Марія Іванівна) Добре хлопці, передайте іншим, що ми зробимо невеличкий привал.
- (Андрій та Віктор) Ми зрозуміли. Гей там, давайте швидше, всі хочуть трошки відпочити!
- (Марія Іванівна) Віктор та Андрій для вас у мене завдання!
- (Андрій та Віктор) Яке?!
- (Марія Іванівна) Знайти трохи грибів, та маленьких палочок для вогнища.
- (Андрій) Ну ми пішли. Ти йдеш Віктор?
- (Віктор) Так йду.
- (Андрій) А скажи ти мені Віктор, чому ти так не любиш ліс, адже тебе ніхто ще не вкусив і дикого кабана ти не зустрів.
- (Віктор) Я навіть сам вже не розумію...
- (Андрій) А ось і перший гриб.
- (Віктор) Андрій подивись далі, там їх ціла галявина.
- (Андрій) Так побігли туди.
- (Віктор) Ти збирай гриби, а я поки гілочок на вогнище позбираю.
- (Андрій) Добре.
- (Віктор) Андрій мені напевно здалося, але щось побачив в кущах.
- (Андрій) Так піди подивись що там!
- (Віктор) Мені страшно. 
- (Андрій) Ну добре пішли разом.
Через дві хвилини.
- (Андрій та Віктор) [сміх] Це смішно, це ж був зайчик, а ми так злякалися.
- (Андрій) Нам вже час йти до Марії Іванівни!
- (Віктор) Так пішли, тому що вона може нас покарать, адже ми були тут приблизно 3 години.
- (Марія Іванівна) І де це ви, так довго були? Я вже почала переживати.
- (Андрій) Я ось назбирав грибів.
- (Віктор) А я гілочок на вогнище.
- (Марія Іванівна) Я вирішила, що табір ми розіб'ємо тут. Вам хоч сподобалось збирати гриби?
- (Андрій) Так сподобалось, адже мені допомагав Віктор.
- (Віктор) Мені теж сподобалось, тому що я полюбив природу, а тобто її чарівну красу.
- (Марія Іванівна) Це добре, що ви так любите природу...
Отже: Андрій - 16 реплік, Віктор - 16 реплік, Марія Василівна - 12 реплік, Діти - 2 репліки.

Розповідь.

З полювання мій батько приніс мале зайченя. Як тільки воно опинилося у нас вдома, похапцем сховалося під ліжко. Ми з мамою підігріли молоко, розламала булку та пригостили лісового гостя. Невдовзі зайчик вийшов до нас поїсти. А вже через кілька хвилин з цікавістю розглядався навкруги. Наша турбота врятувала ситуацію.

Опис
Зайчик - це лісове звірятко, яке у всіх викликає лише позитивні емоції. У нього дуже густа шерсть, довгі м'які вушка, маленький хвостик. Насторожені намистинки очей гають за усім навкруги, намагаючись вловити найменшу загрозу. Зблизька зайчик схожий на пухнасту іграшку.

Роздум
Життя тварин у зоопарку зовсім  не мед. Як правило, вижити можуть в неволі лише ті, хто народився у клітці, адже їм невідоме інше життя. народжені в неволі здатні довго жити в зоопарку та навіть мати потомство, тоді як звірі, народжені на волі у клітці довго не живуть.
Воля - це те, що забути не можна!