З поданих фразеологізмів побудуйте синонімічні ряди. З діда-прадіда; теревені правити; як у воду впав; старість то старість, а без віжок не вдержиш; геть звідси; ні риба ні м’ясо; пришви пришивати; тягне за серце; закропити душу; квітку пришпилити; сяк-так на косяк; і ріски не мати в роті; марш звідси; заморити черв’яка; карлючки гнути; з давніх-давен; забирайся з очей; вкладати в копи; бере за душу; хука всучити; забирайся геть; погладити по спині; уплітати на всі заставки; волосся сивіє, а голова маліє; косо, криво, аби живо; чи сіре, чи чорне, та все своє добре; повіки-віки; теревені точити; як вода змила; мило мені, бо за мої гроші; вогнем дихати; кинути на жорна; сивина в голову, а чорт у бороду; проміняв шило на мотовило; чуже миле, своє наймиліше; важким духом дихати; брехні точити; віч-на-віч; лучче своє латане, ніж чуже хапане; бісом дивитися; баляндраси точити; як з мосту впав; сушити зуби; проміняв шило на швайку; чоловік старіє, а чорт під бік; скалити зуби; зачепило за живе; теревені розпускати; записати на спині; хоч не красне, але власне; ні тпру ні ну; продавати зуби; бере за серце; волос сивіє, а дід дуріє; теревені справляти; сам на сам; пеклом дихати; стук, грюк, аби з рук; як корова язиком злизала; проміняв бика на індика; списати спину; ні се ні те; один на один; верзти нісенітницю

Мова. Навчатись їй так просто й одночасно так складно. Україн­ська мова живе всередині нас. Навіть не вивчаючи її, без проблем ро­зуміємо, бо це наша мова. Ми українці, і нам соромно не знати своєї власної мови, соромно не намагатись розвивати своє мовлення.

Так, українську мову ми вчимо в школі, але для справжнього володіння нею цього недостатньо, треба самотужки додатково зай­матись.

Необхідно багато читати. Читати вголос і про себе, читати не лише художню, а й публіцистичну літературу. Саме таким чином я покращую свій лексичний словниковий запас, вчусь володіти лі­тературною мовою.

І чим більше я читаю, тим кращим, і я це помічаю, стає моє мовлення.

Але всі ці знання так і залишились би в теорії, якби я не спіл­кувався. Спілкуючись рідною мовою, я можу помітити свої власні помилки, виправити їх. Слухаючи своє мовлення, я помічаю, чого мені бракує, на що звернути увагу, з чим виникає найбільше про­блем, де найбільше помилок.

Останнім часом у нас приділяють велику увагу українській мові. Ми частіше чуємо її — і по телебаченню, і по радіо, і навіть на вулиці. Завдяки телевізору та радіо ми, непомітно для самих себе, вивчаємо мову, вчимось розуміти її. До речі, диктори надають інфор­мацію суто літературною мовою, враховуючи всі вимоги до її вимО­

ви, і це для нас корисно. Отож, ще один засіб навчання мові — це телебачення та радіо. Я намагаюсь уважно слухати, запам’ятовува­ти, одним словом — навчатись.

Так, це складно. Процес пізнання дуже повільний, тут немож­ливо поспішати. Навчатись необхідно вдумливо, старанно, інакше найголовнішого можна не помітити.

Але я не боюся складнощів, невдач, адже я працюю, отже — розвиваюсь. Без мови немає жодної країни, а це значить, що я зобо­в’язаний знати свою мову, адже «мова — це щось далеко більше за механічний зв’язок між людьми, це відбиток свідомості людини — це прояв її».

Гера (у римлян Юнона) - богиня неба, покровительница брака, охранительница матери во время родов; особо почиталась в Спарте, Коринфе, в Олимпии и в Аргосе, где находился знаменитый храм. В мифах о Гере отразилось и положение женщиныв Греции. Как греческая женщина не пользовалась равноправием смужчиной и в значительной мере находилась в подчинении у мужа, так и Гера находится в подчинении у своего мужа Зевса. Вкульте Геры сохранились следы тотемизма; мы имеем сведения, что ее иногда изображали, например, с головой лошади. Уже это указывает на то, что Гера - одна из древнейших богинь Греции. Великая богиня Гера, жена эгидодержавного Зевса, покровительствует браку и охраняет святость и нерушимость брачных союзов. Она посылает супругам многочисленное потомство и благословляет мать во время рождения ребенка. Великую богиню Геру, после того как ее и ее братьев и сестер изверг из своих уст побежденный Зевсом Кров, мать ее Рея отнесла на край земли к седому Океану; там воспитала Геру Фетида. Гера долго жила вдали от Олимпа, в тиши и покое. Великий громовержец Зевс увидал ее, полюбил и похитил у Фетиды. Боги пышно справили свадьбу Зевса и Геры. Ирида и хариты облекли Геру в роскошные одежды, и она сияла своей юной, величественной красотой среди сонма богов Олимпа, сидя на золотом троне рядом с великим царем богов и людей Зевсом. Все боги подносили дары повелительнице Гере, а богиня Земля-Гея вырастила из недр своих в дар Гере дивную яблоню с золотыми плодами. Все в природе славило царицу Геру и царя Зевса. 

Гера царит на высоком Олимпе. Повелевает она, как и муж ее Зевс, громами и молниями, по слову ее покрывают темные дождевые тучи небо, мановением руки подымает она грозные бури. Прекрасна великая Гера, волоокая, лилейнорукая, из-под венца ее ниспадают волной дивные кудри, властью и спокойным величием горят ее очи. Боги чтут Геру, чтит ее и муж, тучегонитель Зевс, и часто советуется с ней. Но нередки и ссоры между Зевсом и Герой. Часто возражает Гера Зевсу и спорит с ним на советах богов. Тогда гневается громовержец и грозит своей жене наказаниями. Умолкает тогда Гера и сдерживает гнев. Она помнит, как подверг ее Зевс бичеванию, как сковал золотыми цепями и повесил между землей и небом, привязав к ее ногам две тяжелый наковальни. 

Могущественна Гера, нет богини, равной ей по власти. Величественная, в длинной роскошной одежде, сотканной самой Афиной, в колеснице, запряженной двумя бессмертными конями, съезжает она с Олимпа. Вся из серебра колесница, из чистого золота колеса, а спицы их сверкают медью. Благоухание разливается по земле там, где проезжает Гера. Все живое склоняется пред ней, великой царицей Олимпа.