Відокремлене означення є в реченні А)Брате мій Дніпре, батьку мій дорогий, прекрасний, скільки радості принесли твої води. Б)Ти сонце, ніжне й щедре, якому я поклоняюся й поклонятимуся все життя. В)І очі мої, і мій слух – усі почуття заспокоєні біля тебе, оповиті тобою, красо моя. Г)Сухобрусові дочки, Марта й Степанида, були малими гарні дівчатка: кароокі і чорняві. Д)Окрім гри на сопілці, Хома провора дуже любив пісні.

не знаюю не бань ок лан

    Твір на тему "Мало часу лише в того, хто нічого не робить" пропоную скласти так:

    Дуже часто людям може здаватися, що їм не вистачає часу. Але в народі кажуть, що мало часу лише в того, хто нічого не робить. І я з цим висловом згодна. У будні дні я ходжу на заняття, до репетитора, займаюсь танцями. А як тільки настають вихідні - дні, коли я нічого не роблю, то здається, що час стрімко летить.
    Людина, яка ліниться, не вміє планувати свій час, постійно розтягує важливі завдання до останньої хвилини, ніколи не матиме часу. Над нею постійно нависатиме думка про те, що вона має зробити важливу справу, яка  й не дасть їй спокійно відпочити. Тому дуже важливо вміти складати плани, бути постійно зайнятим, прагнути чогось досягти. Якщо людина має цілі в житті, якісь прагнення, то вона обов'язково все встигне!

Стихійне лихо  Одного разу Ява прокинувся й відчув тривогу. Виявилося, що річка від дощів піднялася, прорвала греблю й тепер заливає село внизу. Батьки й дід збираються на до а хлопцеві пропонують залишитися вдома з молодшою сестричкою. Ява ледве впросився з ними. Здалеку чувся тривожний гомін. Кричали жінки, ревла худоба, вили собаки. Люди виносили домашні речі. Трактор і машини загрузли в багнюці, лише світили фарами. Дядьки посеред вулиці збивали пліт. Ява кинувся допомагати вантажити хатні речі на вози. Раптом почувся жіночий крик про поміч. Люди лаяли тракториста, який застряг, той собі кричав, що тут і танком не проїдеш. І Ява раптом згадав про військову частину, яка розміщувалася неподалік, про їхні танки — амфібії. Вирішив, що він поїде на велосипеді й покличе військових на до хати по грязюці було важко. Часто доводилося пхати велосипеда поперед себе. Вітер збивав з ніг, кидав у болото. А раптом навчання не закінчилося, і в таборі нікого немає? Тривога роздирала серце хлопця, але він уперто просувався вперед, чуючи лише оте чиєсь розпачливе «рятуйте». Йому не було страшно, він щосили тиснув на педалі, обминаючи ямки, горбочки та пеньки.