1 Виписати прийменники з іменниками. Визначити б творення прийменника і з яким відмінком його вжито. На де розгулятися хуртовині. Між лісами, серед поля, на пагорбі, вздовж шляху стоять могутні тополі. Вітер крутиться поміж тополями. Прокинулась птиця, з-під ніг коня зірвався заєць…

З самого початку життя людина тісно пов'язана з природою. Природа для людини є джерелом життя, рідною мамаю, яка ніжить нас з самого дитинства в духмяних травах та теплій воді річок. Природа дарує нам свою красу та робить мандрівки цікавими і захоплюючими. Втомившись від міського життя людина отримує велике задоволення від чистого гірського повітря або від арамотів соснового лісу. Природа частує нас чудовими квітками на весні, дарує прохолоду дерев влітку, та пригощає різноманітними плодами восени. Природа також дарує кожному поколінню людей свою мудрість. Вона вчить цінувати довкілля, і залишити її такою чудовою  для своїх нащадків.

-О привит,Микито!
-О Вовче, здоров був!
-Як справи,Микито?
-Та добре,але ти мене видволикаеш!
-А,що таке?
-Та я биг до дружини з сином!Вони ж хвори.Ось лики йим несу.
-А,ну бувай я теж поспишаю.
-Бувай.


Але звірі не підходили, і тільки Ведмідь, ледве-ледве переводячи дух, запитав:
—    А ти ж хто такий?
—    Приступіть ближче, я вам усе розповім, — лагідно і солодко говорив Лис.
Звірі трохи наблизилися до нього, але зовсім близько не важилися.
—    Слухайте, любі мої, — говорив Лис
Микита, — і тіштеся! Сьогодні рано Святий
Миколай виліпив мене з небесної глини —
придивіться, яка вона блакитна! І, ожививши мене своїм духом, мовив: «Звіре Остромисле! В звірячім царстві запанував нелад, несправедливий суд і неспокій. Ніхто там не певний свойого життя і свойого добра. Іди на землю і будь звірячим царем, заводь лад, суди по правді і не допускай нікому кривдити моїх звірів!»
Почувши се, звірі аж у долоні сплеснули.
—    Ой Господи! Так се ти маєш бути наш добродій, наш цар?
—    Так, дітоньки, — поважно мовив Лис Микита.
Нечувана радість запанувала в звірячім царстві. Зараз кинулися робити порядки. Орли та яструби наловили курей, вовки та ведмеді нарізали овець, телят і нанесли цілу купу перед нового царя. Сей узяв часточку собі, а решту по справедливості розділив між усіх голодних.
Знов радість, знов оклики зачудування і подяки. От цар! От добродій! От премудрий І Соломон! Та за таким царем ми проживемо віки вічні, мов у Бога за дверми!