1. Перепишіть речення, поставте, де треба, тире між підметом і присудком, поясніть правила вживання тире між підметом і присудком. 1. Забути () себе дурити. 2. Жити мені без праці () значить не жити! 3. Добро і лихо () світло й темнота. 4. Життя без книги () хата без вікна. 5. Ненависть і любов () неначе крила (3 творів Д. Пав- личка 6. Ці квіти () спогади про світлі дні (Б. Олійник). 7. Вік про­жити () не ниву пройти гомінливу (А. Малишко). 8. Яке то щастя () свій народ у світлі бачити (Д. Павличко). 9. І кожен фініш () це, по суті, старт (Л. Костенко). 10. Була ти () наче золота царівна у зорянім вінку на темних косах (Леся Українка). 11. П’ятдесят () це полудень віку. 12. Він () учень нашого класу. 13. Кохати () нові землі відкривати () нюанси нові і відтінки нові (І. Драч).

8. Вони ми вона ти

9. оцей такий цей стільки

10. хто котрий скільки що

11. хтось деякий будь-що щось

12. родами, відмінками і числами

13. будують питальне речення

14. хвилина годину береже

15. ми вони він

16. скількись дечись абищо ніхто

17. ні з ким ні в чому ні для кого ні в них

18. КОЖНИЙ на своє колесо верне

19. я був не Я

20. КОГО почитають, того й величають

21. У всякого діла — СВІЙ початок

22. деякого, бознаким, щось, де в чому

23. їхній, наш, мій, свій

24.Кожний, жодний, самий, весь

Объяснение:

я делала это чень долго, очень надеюсь на Вашу поддержку ✨

Ми часто говоримо про дружбу, любов до ближнього. Добре знаємо, які вимоги поставити до того, кого з обережністю збираємося зарахувати до числа своїх друзів і знайомих, не від того, щоб і випробування їм влаштувати на чистоту сумління. Знаємо, говоримо, розмірковуємо, сперечаємось. А наші взаємини й далі продовжують залишатися холодними і безпомічними. «Ти – мені, я – тобі», - чи не цим самоприниженням пропахли вони сьогодні? І от на часі ще одна недуга дружніх взаємин: «Мені ніколи!»

«З усіх утрат втрата часу найтяжча», - писав великий Сковорода. Як же тоді бути дружбі, співчутливості, милосердю? Невже час, затрачений на них, вважати згайнованим? А може, він і є саме тим невтраченим, золотим часом, відведеним нам на землі?

Мати потребує нашої уваги, телефонує товариш, у сусіда елементарне прохання – а нам усе ніколи: у нас підготовка до уроків, Інтернет-спілкування, заняття у фітнес-клубі. Після численних відмов оточуючим раптом схаменулись, озирнулись – довкола порожньо, нікому й слова мовити. «Що ж це виходить, - задумуємося тоді, - живемо, щоб навчатися, чи навчаємося, щоб жити?» Свідомо обираємо життя повноцінне, а не самітницьке, позбавлене втіхи живого спілкування, взаємодо душевного тепла. Жахаюся самої думки про самоізоляцію. Це ж те саме, що перестати жити взагалі!

Дехто виправдовується заклопотаністю, усуваючись від світу і його проблем. А вони часто виявляються не чимось іншим, як товстошкірою байдужістю. Задумаймось, чи не вульгарно звинувачувати роботу, навчання в недосконалостях душі? І що важить більше: відданість справам чи підтримка людини в безвиході? Від нагромадження справ ми, звичайно ж, залишимося живі, але для інших – гинемо. Згодом починаємо розуміти, що втрачені й для себе. Та буває пізно.

Ось він, духовний портрет заклопотаної людини. Точніше, заклопотаної собою людини, яка втратила здатність допомагати й розраджувати, перетворила співчуття на формальність, потопила турботу про інших у пустослів’ї. Сумно й боляче, якщо це портрет більшості моїх сучасників.

Тож знаходьмо час! Ми живемо на відстані кроку від ближнього, і від нас залежить, поєднає чи розділить нас цей крок.

Знаходьмо час! Прикро, якщо його нема. Боляче й несправедливо, якщо нема. Якщо ви когось відважилися прогнати від свого порога, робіть це тому, що заслуговує, а не тому, що затримає вас на мить. Знаходьмо щоденно, а не тільки у вихідні. У календарі дружби і взаємодо всі дні помічені. Не забуваймо: стукають у двері вашої душі за розрадою так, як стукали колись у потребі хліба і вогню.

Знаходьмо час, бо для когось він може бути рятівним, єдиним виходом, майбутнім.

Оскільки самотність все частіше нагадує нам небуття, а відмова в підтримці гіркою самокритикою лягає на душу, візьмемо у життя як заповідь: знаходьмо час для ближнього!

Объяснение: