Підкресліть у реченнях неузгоджені означення. 1. Люблю хати древлянського Полісся (Л.Костенко 2. Вночі в садах тут світять груші бери (Л.Костенко). 3.У нього була думка поїхати до міста.4 Гетьман мав на собі ясно-синій жупан з дорогими ґудзиками (М. Грушевський).Підкресліть у поданих реченнях прикладки.1. Вечір. Дощ осінній. Ми йдемо по Львову, тчемо по дорозі килимок-розмову (Д.Павличко). 2. І крізь бетон бунтує річка Либідь (Л.Костенко). 3.Слави народної гідне життя-горіння (О.Гончар). 4. Я хочу на озеро Світязь, в туман таємничих лісів (Л. Костенко).

Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром. 

Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною. 

Наша українська мова — це золота скарбниця душі народної, з якої ми виростаємо, якою живемо й завдяки якій маємо величне право й високу гордість іменуватися народом України. 

Півень, тріпочучи крилами ледь злетів на тин. У Ромасевому садку ростуть самі яблуні. Чоловік взяв кухоль і пішов до дому.Щоранку, як сонечко в небі засяє, бабусіна радість на двір вибігає. То носить водичку, то двір підмітає.На Десні - повень.Верби у воді стоять, гілля полощуть. За вербами невеличкий острівець, неначе круглий столик. Заєць зіщулився, тремтить, але не тікає. Якщо й вродить якийсь плід, то заглушить його глід. Непомітна, невеличка, але яблунька, хоч дичка.Притулилося кошеня до куща, та й сидить, тремить.