Словотвiрний розбiр слова, ЗАЙЧИК

У кожного своя сім"я, у кожного своя родина. Розкажу Вам казку я про Вітрюгана і його сина. Маленький хлопчик-вітерець, такий легенький, свіжий. Завжди тихо літає десь або вдома читає книги. Хороший син і тут без мови, подобається дуже всім. Вітрюган-тато задоволений гарним хлопчиком своїм. Та якось вітерець літав, цікавився усім навколо. Схаменувся - заблукав! "Ну як вернутися додому?" Тут тато вітер розійшовся, почав шукати вітерця. "Ну скоріше б він знайшовся!", і полились лихі слівця. Шумлять дерева, ліс аж виє. І сонечко пішло у дім. То тато-вітер шаленіє. Шукає сина свого скрізь. Ну й довгенько він буянив поки десь в чужім краю, у зеленім, квітучім саді знайшов кровиночку свою. Тож тепер коли вітрище сильний-сильний б"є в вікно. Люди знають чого він свище- шукає сина знов свого! 

Прокидається ранок! Всі звірі прокидаються та йдуть до школи. Ось йдуть Білочка, Зайчик та Вовк.
Білочка питає їх：
- А чи ви знаєте із чого складаються речення?
Вовчик：
- Да, звісно. Речення складаються із іменників. І у кожного із іменників є свій відминнок.
Зайчик здивовано каже：
- Правда?! А я не знав цього.
Вовчик відповідає Зайчику：
- Звісно Зайчику звісно. На приклад, є у кожного іменника своя поляна на якій живуть питання кого? чого? і так далі.
- Ну Добре.
Сказала Білочка：
- Хай буде так. Але на всякий випадок давайте запитаємо у Пані Сови.
Ось так вони йшли дружно до любимої школи із питаннями про іменники до Пані Сови！