Якою ж має бути відповідальність у колективній справі - індивідуальна чи спільна? (потрібно в твір ввести твір з укр літератури)

Мій друг Вадик навчається в тому ж класі, що і я. Ми дуже дружні, майже не розлучаємося: разом проводимо дозвілля, готуємо уроки, допомагаючи один одному, вдвох ходимо на секцію футболу. Вадик - воротар, а я захисник. Тренер говорить, що наша дружба допомагає в спорті, ми розуміємо один одного без слів. Я радий, що маю такого хорошого, розумного й вірного друга і намагаюся бути для Вадика таким же товаришем, як він мені. Батьки підтримують нашу дружбу. Папа говорить, що мені пощастило - я знайшов доброго і розумного товариша. Наша дружба допомагає нам у навчанні, спорті і в житті. Я сподіваюся, що Вадик думає про мене так само. 

німецький поет г. гайне сказав: "кожна людина — це неповторний світ. під кожною могильною плитою — світова історія". як на мене, наше завдання не зруйнувати цей світ, а спробувати розібратись у ньому.

якщо взяти пригорщу піску та добре роздивитися її під мікроскопом, то виявиться, що немає жодної піщинки, схожої на іншу. краплини дощу, які на перший погляд повинні бути схожими, при детальному вивченні виявляються зовсім різними. і так можна перелічити все живе й неживе на землі, від сніжинок до зебр, від листка на дереві до квітки, від комахи до слона і, нарешті, до людини. все це унікальний витвір природи. саме так, ми — унікальний витвір. розумієте — унікальний! тобто неповторний по своїй суті, за своєю формою. ми різні: ми по-різному сприймаємо обставини життя, по-різному на них реагуємо. ми можемо бути адекватними і неадекватними, красивими і некрасивими, розумними і не дуже. але є те, що нас об'єднує. всі ми — люди, а основною ознакою людини є розуміння і всепрощення. іноді нам здається, що всі люди навколо нас неприязні, вони не поділяють нашої точки зору, їм не подобається наш одяг, манера вести розмову тощо. але ж озирніться! всі ці люди — це ми з вами.

кожна людина — неповторна! тож давайте її сприймати саме як явище неординарне, давайте пробачати одне одному, довіряти. давайте принаймні спробуємо бути терпимішими, адже всі ми діти матінки-природи. у всіх нас різні почуття, емоції, і не можна однозначно сказати, хто правий в тій чи іншій ситуації. любімо одне одного, поважаймо. нехай розквітнуть усі наші таланти, нехай кожна людина зрозуміє, що завдання життя не в тому, щоб бути на стороні більшості, а в тому, щоб жити згідно із внутрішнім законом, законом справжньої людини.