10. Позначте речення, у якому сполучник служить для поєднання однорідних членів. А Довкола будиночків цвів бузок, і на білі стіни падала тінь від листя. (А. Панч ) Б Сонця ще не було видно, хоч далекі шпилі вже рожевіли. (М. Коцюбинський) В Ліс шумів над ним тужливо, і плакав, і ревів. ( І. Франко) Г Розчинилися двері, і через поріг переступила з повним відром Галя. (А. Шиян ) 11. Позначте рядок, у якому всі сполучники записано неправильно: А тож, отож, дарма що; Б неначеб-то, як би, колиб; В не зважаючи на те що, або що, дарма що; Г після того як, наче, утім.

Паша зауважує з деяким розчаруванням, що на нього ніхто не звертає уваги ,що всі, хто може стояти при вікнах визирають у білий Світ, ніби забігли сюди з вулиці від дощу й тепер зазирають у небеса, чекаючи, коли дощ нарешті мине.

Паша - імен., зауважує- дієсл., з - частка, деякими -прикм., розчаруванням - імен., що-сполучник, на-спол, нього- займ, ніхто-займ, не-спол, звертає-дієсл., уваги- імен., що-спол., всі-займ., хто-займ., може - частка, стояти-дієсл, при - прийм., вікнах-імен., ніби-частка, забігли-дієсл., сюди-? ,з - прийм., вулиці- імен., від - прийм., дощу - імен., й - частка, тепер - ?.зазирають - дієсл., у - приєм., небеса - імен., чекаючи - дієсл(дієприкметник), коли - прийм., дощ-імен., нарешті -частка, мине - дієсл.

За найпоширенішою версією скіфи належали до іранської групи народів індоєвропейської сім'ї (версія заснована на аналізі слів з мови скіфів, які трапляються в писемних пам'ятках тих часів, переважно грецьких. Кількість слів — близько 200, переважно імена людей). Антропологічно сколоти степової зони відповідали морфологічним варіантам Зрубної культури.[6]

У перських та індійських джерелах скіфи відомі як сака та шака відповідно.

За Діодором походять від Скіфа, сина Зевса. Він мав синів Пала і Напа. Саме Пал вважається предком палів (скитів).

Геродот повідомляє три перекази про походження скіфів: «За розповідями скіфів, народ їх — наймолодший з усіх. А було це так. Першим жителем цієї ще безлюдної тоді країни був чоловік на ім'я Таргитай. Батьками цього Таргитая, як кажуть скіфи, були Папай і дочка річки Борисфену богиня Апі. Такого роду був Таргитай, а у нього було троє синів: Ліпоксай, Арпоксай і наймолодший — Колаксай. В їх царювання на Скіфську землю з неба впали золоті предмети: плуг, ярмо, сокира і чаша.

Першим побачив ці речі старший брат. Ледве він підійшов, щоб підняти їх, як золото запалало. Тоді він відступив, і наблизився другий брат, і знову золото було охоплене полум'ям. Так жар палаючого золота відігнав обох братів, але, коли підійшов третій, молодший, брат, полум'я згасло, і він відніс золото до себе в будинок. Тому старші брати погодилися віддати царство молодшому. Так от, від Ліпоксая, як кажуть, сталося скіфське плем'я, зване авхати, від середнього брата — плем'я катіар і траспіїв, а від молодшого з братів — царя — плем'я паралати. Всі племена разом називаються сколотами, тобто царськими. Елліни ж звуть їх скіфами.

Так розповідали скіфи про походження свого народу. Вони думали, втім, що з часів першого царя Таргитая до вторгнення в їх землю Дарія (512 р. до н. е.) пройшло якраз тільки 1000 років.